10. Хату майструють

(З гурту)

Місце обібране „підхоже”. На деревеньку стяг ся. Треба майстрів. У жодному селі є свої майстрі. Між ними є більш похвалитні і більш спросні через те, а є і не помітні. Усяк собі рахуєть ся, кого взяти. Беруть завше не білше двох і з їх один старший і відповідалний за всячину. З ним і договір іде і йому і гроші видають ся до рук. Рідко хто бере їх зразу багато, бо білше замятні, білше розбору, а діла менче. Договорюють оптом і поденно. А підйом-ка толокою і валькування теж. Заміток ніяких не має тут. Є, що закладають хату на вдівця, на бездітність, на позви, на осоругу від людей – це як яка недогода від хазяїна майстрам чи то харчю, чи так непривітністю якою, чи чим инчим. Але до закладчини ніяких заміток не має. А просто хазяїн покаже і місце, і деревню всю, і розкаже, з чого що майструвати і яку саме хату на зразок і на величину робити. При початку майстрам теж чарка горілки призвичаєна. За нею теж здоровкають ся: „дай Боже курінь цей зпясти у добрім здоровлї і у добрім здоровлї і пожити в йому”. „Хай Бог дає час добрий”! І після цього ото вже і за сокиру беруть ся: „Боже благослови!” -скаже старший і почне цюкати, а за ним і другі робочі.