Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький

305. Олексіївський притулок для дітей військових, 1901–02 (архіт., іст.).

Вул. Мельникова, 81. На червоній лінії забудови вулиці.

Заснований Київським місцевим попечительством для допомоги нужденним родинам військових (пізніше називалося Київським попечительством малолітніх дітей військових чинів). Зведений за проектом академіка архітектури І. Кітнера – професора Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів, віце-голови (з 1888) і голови (з 1905) Санкт-Петербурзького товариства архітекторів. Перебування І. Кітнера в Києві пов’язане з будівництвом за його проектом комплексу Київського політехнічного інституту. Спорудженням будівлі притулку керував міський інж. С. Бек. Підрядні роботи здійснила будівельна фірма Л. Гінзбурга.

Триповерховий на цокольному напівповерсі, цегляний, пофарбований, у плані П-подібний.

Симетричний фасад оформлено в стилі історизм з рисами романського та готичного стилів, з використанням візерунка цегляного мурування. Площина фасаду розчленована, центральна розкріповка – з високим ступінчастим аттиком нагорі, флангові – завершені цегляними балюстрадами. На центральній осі влаштовано портал головного входу з напівциркульною аркою, над вхідними дверима – кругле вікнорозетка. Фасад на першому поверсі оброблено рустом, між вікнами другого і третього поверхів – лопатки, перехоплені пояском на рівні вікон другого поверху. Лопатки в ризалітах трикутні у перерізі. Вікна лучкові. Під карнизом – фриз з цегляних чарунків та кілець.

Притулок – пам’ятка архітектури громадського призначення поч. 20 ст.

Установа поєднувала функції притулку й училища. Під час будівництва змінювалося її призначення: первісно – для 130 синів офіцерів, чиїм батькам важко було готувати їх до вступу у середні навчальні заклади, пізніше – для дітей загиблих і скалічених солдатів (100 хлопчиків і 40 дівчат); згодом тут виховувалися діти нижніх чинів. Після народження наступника престолу цесаревича Олексія (1904) притулку присвоєно його ім’я. За радянських часів будівля використовувалася оборонними установами як школа інструкторів фізвиховання, пізніше – як один з корпусів Київського вищого інженерного радіотехнічного училища.

Тепер тут містяться відділи соціальної адаптації військовослужбовців.

Література:

ДАКО, ф. 1, оп. 237, спр. 55; Киевлянин. – 1901. – 2 апр., 3 июня, 22 июля; Киевская газета. – 1902. – 14 июня.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 822.