Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.1.34. Мур підпірний тераси з оглядовим майданчиком, 18 ст. (архіт.).

Корпус № 30-а. У південно-східній частині верхньої території Лаври. З півдня, півночі та сходу обмежує терасу, на якій розміщено будинок іконописної школи та майстерні (корпус № 30), зі сходу прилягає до корпусів № 29 і 85. На північній і східній ділянках проходить вздовж узвозу до Нижньої (Печерної) брами (корпус № 79).

Зведений як підпірний мур урвистого пагорба з розташованими на ньому спорудами. Зруйнований під час землетрусу 1789 (обвалилося мурування).

Перемурований 1793 під керівництвом військового інж. генерал-майора Ш.-П. де Шардона. 1825 проведено капітальний ремонт. У кін. 19 ст. мур обкладено цеглою, 1906 відремонтовано.

Восени 1941, після вибухів в Успенському соборі та біля східної ділянки муру, зруйнований на відтинку 20,0 м.

Відбудований 1950 – 52 Українськими спеціальними науково-реставраційними виробничими майстернями. В 1990-х рр. проведено ремонтно-реставраційні роботи.

Цегляний, зі зворотними контрфорсами заввишки до 4,0 м, заглибленими у грунт пагорба. Складається з прямолінійних ділянок (південної, південно-східної, східної, північної) та криволінійної нижчої (північно-західної). Заг. довж. – 167,6 м; висота змінюється залежно від перепаду рельєфу, максимальна становить 15,0 м. Підмурок північної ділянки муру слугує опорою для аркбутанів, що підтримують будинок друкарні (корпус № 9). Фасади тиньковано, побілено. Північно-східний фасад розчленовано трьома лопатками, завершеними простим карнизом. Мур огороджено сучасними металевими гратами на цоколі із залізобетонних блоків (заввишки 0,5 м). З оглядового майданчика, розташованого на підпірному мурі, відкриваються види на архітектурні ансамблі Ближніх і Дальніх печер та на Лівобережжя.

Мур – цікавий зразок інженерної монастирської споруди 18 ст.

Література:

НКПІКЗ, фонди, Н-2631, 2633; ЦДАВОВУ, ф. 4906, оп. 1, спр. 3553.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1295.