Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Руслана Маньковська

2003 р. Звід пам’яток Києва

Розмір зображення: 635:302 піксел

План другого поверху

296.2. Будинок культури заводу «Арсенал» поч. 20 ст., 1956, в якому діяв самодіяльний театр, працювали відомі діячі культури (іст.).

Вул. Московська, 3. На червоній лінії забудови.

З кін. 19 ст. тут стояла дерев’яна заводська споруда, на поч. 20 ст. на цьому місці зведено невелику цегляну одноповерхову будівлю пожежні заводу «Арсенал».

1956 проведено реконструкцію для влаштування Будинку культури заводу.

Побудовано залу для глядачів на 780 місць зі сценою та другий поверх.

Тепер будинок двоповерховий, цегляний, тинькований.

У кін. 19 ст. на заводі почав діяти один з перших в Україні робітничих театрів, зароблені кошти якого йшли на потреби освіти. Спочатку він містився в одному з заводських корпусів, з 1919 – у колишньому будинку Києво-Печерського військового зібрання (вул. Московська, 7; не зберігся), 1920 – у Печерському районному клубі «Металіст» (вул. Московська, 31; колишній кінотеатр «Танго», тепер на цьому місці кінотеатр «Зоряний»), з 1946 – у заводському приміщенні (тепер Будинок культури; вул. Московська, 3). 1961 театру одному з перших в Україні присвоєно звання народного самодіяльного.

За роки існування колектив здійснив понад 170 вистав класиків української, російської та зарубіжної драматургії. Серед них – «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «» І. Котляревського, «» І. Карпенка-Карого, «» Лесі Українки, «» і «» Т. Шевченка, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Шалені гроші» О. Островського, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана, «Багато галасу даремно» В. Шекспіра.

Режисерами театру були: у 1920-х рр. – робітниця заводу К. Пилинська, яка згодом закінчила Київський театральний інститут; у 1930-х рр. – Т. Терниченко, режисер Українського драматичного театру (тепер Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка); у 1941–45 в евакуації у м. Воткінську – В. Петраковський, який починав акторську діяльність у театрі П. Саксаганського; у 1940-х рр. – О. Сумароков, заслужений артист УРСР; на поч. 1950-х рр. – А. Слісаренко, згодом відомий кінорежисер і кінодраматург, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1975); у кін. 1950-х рр. – Л. Соколов; у 1960–70-х рр. – Н. Петраковська, заслужений діяч культури УРСР та ін.

1926–27 у спектаклі «Наталка Полтавка»(за п’єсою І. Котляревського) роль Виборного виконував Саксаганський Панас Карпович (справж. – Тобілевич; 1859–1940) – актор і режисер, народний артист СРСР (з 1936), Герой Праці (1924).

У різний час шефську допомогу театру надавали відомі діячі культури України, які відвідували репетиції і вистави самодіяльної театральної трупи. Серед них – Бучма Амвросій Максиміліанович (1891–1957) – актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (з 1944); Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892–1966) – співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, народна артистка СРСР (з 1936); Ужвій Наталія Михайлівна (1898–1986) – актриса, народна артистка СРСР (з 1944), Герой Соціалістичної Праці (1974); Юра Гнат Петрович (1887–1966) – актор, режисер, народний артист СРСР (з 1940).

На сцені театру почали творчу діяльність: Лаптєв Костянтин Антонович (1904–90) – співак (баритон), народний артист СРСР (з 1957) – у 1920-х рр., коли був токарем заводу; Лішанський Юхим Якович (1905–62) – режисер, педагог, заслужений артист УРСР (з 1938); Нятко Поліна Мусіївна (1900–94) – актриса, педагог, народна артистка УРСР (з 1951). У 1950–60-х рр. у постановці спектаклів брали участь Загребельний Олександр Миколайович (1937–93) – співак (бас), народний артист УРСР (з 1982); Молостова Ірина Олександрівна (1929–99) – режисер, народна артистка УРСР (з 1976); Петрова Євгенія Олексіївна (1902–89) – актриса, народна артистка УРСР (з 1947); Шамо Ігор Наумович (1925–82) – композитор, народний артист УРСР (з 1975) та ін.

Тепер у Будинку культури працюють також інші самодіяльні колективи для дорослих і дітей, бібліотека.

Література:

Героїчна юність «Арсеналу». – К., 1969; 200 років Київському заводу «Арсенал». – К., 1964; История завода «Арсенал». – К., 1968; Овруцька І. На сцені народного театру. – К., 1979.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 742.