2003 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Кілессо, Елла Піскова

458.7. Житловий будинок 1955, в якому проживав Скаба А. Д. (архіт., іст.).

Вул. Прорізна, 7/2–4. На розі з вул. Пушкінською, на червоних лініях забудови.

Будинки № 7/2–4 і № 10 пов’язані між собою єдиним композиційним задумом і являють складову частину архітектурного ансамблю, що виник у зв’язку із повоєнним відродженням Хрещатика. 1944 в програмі конкурсу на найкращий проект відбудови центральної магістралі столиці України передбачалося зведення на Хрещатику драматичного театру із залом на 1000–1200 місць. Театр за проектом авторів забудови Хрещатика – архітекторів О. Власова, А. Добровольського, О. Малиновського, В. Єлізарова та О. Заварова – планувалося розмістити на спеціально створеній площі в нижній частині вул. Прорізної, яка прилягає до центральної магістралі міста. Така площа була сформована в 1950-х рр. між Хрещатиком і перетином вулиць Пушкінської та Прорізної.

У верхній її частині споруджено два восьмиповерхові житлові будинки, які мусили візуально підкреслити продовження вул. Прорізної від площі з театром, що так і не був збудований.

Будинок з магазином «Українські ковбаси» споруджено за проектом арх. С. Тутученка майже одночасно з парним йому житловим будинком № 10.

Споруди, хоча й не зовсім подібні за об’ємно-просторовим вирішенням, створили гранично простими засобами своєрідну архітектурну композицію.

Їхнє проектування здійснювалося в різних проектних організаціях – «Дніпроцивільпромбуд» і «Київпроект».

Восьмиповерховий, цегляний, двосекційний, облицьований світлою керамічною плиткою, перший поверх – колотими гранітними блоками. Перекриття пласкі. Дах вальмовий, з бляшаним покриттям. До висотної частини прилягає з боку вул. Пушкінської житловий блок заввишки в шість поверхів, що складається з трьох секцій. Перепад висот, необхідний для підвищення висоти в наріжній частині, обумовлений не лише різницею в кількості поверхів, але й тим, що на першому поверсі восьмиповерхової частини розміщується магазин, де висота приміщень торговельної зали сягає майже 5 м.

Вирішення облицьованого сірим гранітом цокольного поверху магазину й першого поверху житлового блока за характером трактування деталей свідчить про спільність архітектурного задуму. Поверхи житлового будинку над цоколем облицьовано керамічними плитами з досить інтенсивною пластичною обробкою. Три верхні поверхи декоровано пілястрами коринфського ордера, площину фасаду між четвертим і п’ятим поверхами розчленовано горизонтальними гуртами досить складного профілю. Увінчує споруду карниз великого виносу з кронштейнами.

Пам’ятка – один з найкращих архітектурних об’єктів Києва повоєнного десятиріччя, разом з будинком № 10 утворює виразний архітектурний ансамбль.

В 1960–86 в квартирі № 71 (з 1980 – у квартирі № 29) будинку проживав Скаба Андрій Данилович (1905–86) – історик, радянський партійний і державний діяч, акад. АН УРСР (з 1967).

У цей період секретар ЦК Компартії України та кандидат у члени Політбюро (1959–68), голова Ради з організації комплектування та використання документальних матеріалів АН УРСР (1968).

З 1969 працював в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України), у 1969–73 директор, потім старший науковий співробітник.

Одночасно з 1975 голова комісії із збирання архівних матеріалів АН УРСР.

Досліджував питання історії радянського суспільства. Брав участь у підготовці ряду фундаментальних видань: відповідальний редактор «Літопису Самовидця» (1971) й «Радянської енциклопедії історії України» (т. 1–4; 1969–72), один з авторів і член редколегії «Історії Української РСР» (т. 8, кн. 1–2; 1979).

Тепер на першому поверсі магазин, офіси.

Література:

Андрій Данилович Скаба. – К., 1985. – (Біобібліографія вчених УРСР); Андрій Данилович Скаба (Некролог) // Вісник АН УРСР. – 1986. – № 9.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 985 – 986.