Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Галина Скляренко, Петро Тронько

2003 р. Звід пам’яток Києва

377. Пам’ятник Косіору С. В., 1970, 1984 (мист.).

Вул. Артема. Перед входом до скверу, на розі вулиць Артема і Глибочицької, звернений до вул. Артема.

Автори – ск. І. Макогон, архітектори Є. Вересов, М. Катернога. Заг. вис. – 5,7 м, погруддя – 1,9 м, постаменту – 2,6 м, стилобата – 1,2 м.

Косіор Станіслав Вікентійович (1889–1939) – більшовицький партійний і радянський державний діяч. З 1907 – учасник більшовицького руху в Донбасі, на Дону, в Катеринославській губ., у Харкові, Полтаві, 1914–15 – в Києві, 1915 – в Москві, де був заарештований і засланий на три роки в Іркутську губ. З березня 1917 на партійній роботі у Петрограді. Учасник встановлення радянської влади в Україні. У березні – квітні 1918 – секретар у справах фінансів Народного Секретаріату України, у жовтні 1918 – лютому 1919 – секретар Київського обласного підпільного комітету КП(б)У, одним з організаторів якого він був. Пізніше обіймав керівні партійні посади в Україні та Росії. З 1928 – генеральний, 1934–38 – перший секретар ЦК КП(б)У.

Безпосередній організатор і виконавець політики духовного і фізичного геноциду українського народу, один з організаторів голодомору 1932–33 в Україні. 1938 звільнений з посад, заарештований за звинуваченням у приналежності до Польської військової організації, розстріляний.

Перший варіант пам’ятника відкрито 1970: гранітне погруддя на постаменті.

1984 на тому самому постаменті встановлено бронзове погруддя. С. Косіор зображений у верхньому одязі і кашкеті. Велика, детально промодельована голова його ледь повернена вбік. Масивні скульптурні об’єми та узагальнена пластика надають твору монументальності. Квадратна в основі гранітна брила постаменту звужується догори, два його боки відшліфовані, два імітують поверхню рустованого каменя. На чоловому боці – анотаційний напис накладними бронзовими літерами. Урочистість композиційного вирішення пам’ятника підсилена чіткими геометричними лініями двоступінчастої основи і сходовими маршами, що ведуть до нього.

Література:

Канаш В. П. Київ: Місця невмирущої слави. – К., 1982; Пам’ятник С. В. Косіору // Пам’ятники України. – 1970. – № 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 858 – 859.