2000 р. Церкви України: Закарпаття
Білки Іршавський район
Церква Успіння пр. богородиці. 1838. (УГКЦ)
Перша згадка про Білки належить до 1338 р., а назва походить від однойменної річки.
Очевидно, кілька століть тому в Білках було багато римо-католиків і вони мали свій храм, що занепав у час реформації. Чисельною мала бути і руська громада, оскільки до Білок належали два монастирі: “Archimandria Sanctae Cruсis de Bilke”, що стояв на горі Городище між селами Імстичево і Луково, та “Archimandria de Komorod” на так званому Телячому цвинтарі, а ще давніше це місце звалося Комариним полем.
У 1692 р. згадують дві церкви. У 1748 р. в селі були дві дерев’яні церкви: верхня – Вознесіння Господнього, нижня – Пресвятої Богородиці. Філії були в селах Осій та Дубровка. У 1797 р. була лише одна дерев’яна церква, а також дерев’яна фара, вкрита соломою. У кінці XIX ст. на тих місцях, де колись були дерев’яні церкви, стояли дві каплиці: верхня присвячена Вознесінню Господньому, нижня – Успінню пр. богородиці.
У Мукачівському монастирі була книга “Меч духовний” (Київ, 1667) Лазара Барановича з записом ієрея Михайла Білецького від 8 лютого 1721 p., який свідчив, що книгу куплено в Білках у пана о. Михайла Юрканича.
Запис від 6 травня 1825 р. повідомляв, що книгу купив углянський парох Петро Ан-друхович у куратора Іоана Голувки. У бібліотеці Національного музею в Будапешті зберігається “Евхологіон” 1604 р. з написом, що купив цю книгу Іван Кушнір Білецький і передав своєму зятеві, попові раковецькому.
Теперішня церква – це велика мурована базиліка з бароковою вежею над входом, зміцненою двома контрфорсами. Табличка на фасаді повідомляє, що церкву споруджено з 1797 по 1822 р. за священика В. Романця та куратора С. Андрашка. Відомо, що інтер’єр розмалював знаний художник Ф. Видра, а куратор Михайло Копинець твердить, що на стелі є дата “1865” і підпис художника Іоана Вайріха, який працював з Ф. Видрою в селах Горбок та Мала Розтока. З 1997 р. роблять реставрацію всього малювання. Бічні вівтарі в святилищі мають гарні образи.
Образ у північно-східній частині має напис: “В память Михаила Уйгелья – бывшего Пароха Білецкго, Его Позоставшейся Вдовицы Гжи Юліанньї Алмашієвой иждивеніємь”. У липні 1939 р. навколо церковного подвір’я вимуровано огорожу. У 1948 р. церкву закрили, 9 січня 1953 р. зняли з реєстрації діючих храмів і планували знести, але споруду вдалося перетворити на музей атеїзму і таким чином врятувати. Церкву повернуто греко-католикам у 1989 р. Громаду очолив подвижник віри, світла і мудра людина о. ЧСВВ Павло Мадяр.
Після ліквідації греко-католицької церкви в 1949 р. багато священиків продовжували свою діяльність підпільно. Серед них був і парох села Білки Петро Орос.
Уночі 28 червня 1953 р. його застрелив міліціонер, коли він ішов сповідати хворого. Останки мученика виявили аж у 1992 р. і перенесли їх у муровану каплицю біля церкви. Інший білківський священик Іван Попович був у концтаборі з 1946 по 1953 р.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 258 – 259.