Паспортна інформація

Будинок, де народився М. І. Кибальчич

Пам’ятка історії

1853 р.

Розміщення:

Чернігівська обл., Коропський район, смт Короп, вул. Кибальчича.

Загальний опис:

Будинок дерев’яний, одноповерховий, покрівля металева. Фундамент цегляний, вікна прямокутні. Стіни оббиті тонкою дошкою. Меморіальний будинок має 4 кімнати, коридор. З коридору (17 м2, 1 вікно) прямо ведуть двері в передпокій (12 м2, 1 вікно). Із передпокою прямо двері в їдальню (10 м2, 2 вікна). З цієї кімнати направо двері в вітальню (15,6 м2, 2 вікна). Направо ведуть двері в кухню (13 м2, 1 вікно).

На фасаді меморіального будинку встановлена меморіальна дошка з написом:

“В цьому будинку 31 жовтня 1853 року народився революціонер-народоволець, винахідник Микола Іванович Кибальчич”.

На території садиби за меморіальним будинком споруджений сарай. Біля будинку-музею встановлений літак МИГ-17, турбіни МИГ-21 (дві) та двигун реактивний МИГ-17.

Площа будинку – 67 м2.

Розміри меморіальної дошки – 0,5×0,4 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Будинок збудовано в 50-60-х роках ХІХ ст. В цьому будинку в м. Коропі Кролевецького повіту, Чернігівської губернії, в сім’ї священика народився Микола Іванович Кибальчич.

До 1917 р. в будинку жили родичі Кибальчича, після революції, до 1959 р., будинок використовувався приватними власниками. За рішенням Виконкому обласної Ради депутатів трудящих № 130 від 26.02.1959 р. в будинку відкрито меморіальний музей M.I. Кибальчича, якому присвоєно звання народного.

В січні 1973 р. музей перетворено в державний меморіальний музей М. Кибальчича.

Кибальчич Микола Іванович (19(31).10.1853 р. – 3(15).04.1881) – видатний революціонер-народник, вчений-винахідник.

У 1860 р., після смерті матері, Миколу забирає до себе в село Мезин дід – Максим Іваницький. В Мезині він закінчує місцеву церковно-приходську школу. З 1864 до 1867 року навчається в Новгород-Сіверському духовному училищі, а з 1867 р.- на нижчому відділенні Чернігівської духовної семінарії.

У 1869 р. залишає Чернігівську духовну семінарію і вступає до Новгород-Сіверської гімназії, яку закінчив в 1871 р. із срібною медаллю. В гімназії він брав участь у створенні нелегальної бібліотеки, в якій були твори М. Добролюбова, Д. Писарєва, лондонські видання герценівської “Вольной русской типографии”, альманах “Полярная звезда”, комплекти журналів “Современник”, “Отечественные записки” тощо.

Члени бібліотечного гуртка були знайомі з романом М. Чернишевського “Що робити ?” В гімназії Микола Кибальчич організовує випуск рукописного студентського журналу “Винт”.

З 1871 по 1873 р. М. Кибальчич навчається в Петербурзькому інституті інженерів шляхів. У 1873 р. він залишає третій курс інституту і вступає до Петербурзької медико-хірургічної академії.

У 1875 р. Кибальчич їде на канікули в с. Жорнище, Липовецького повіту, Київської губернії до брата, де заводить знайомство з селянами, розповсюджує заборонену літературу. Коли він повертається до Петербурга, поліція робить обшук на його квартирі, знаходить пачки з забороненою літературою та заарештовує його. Кибальчич був відправлений під слідство в тюрму й просидів там біля 3-х років. Лише у 1878 р. відбувся суд. Кибальчич був засуджений до одного місяця тюрми.

У 1878 р. Кибальчич повернувся до Петербурга з надією продовжити навчання, але його висилають із столиці. Згодом Кибальчич повертається до Петербурга, він переходить на нелегальне становище під прізвищем Агатескулов.

В цей час він примкнув до народницької організації “Земля і воля”, а з 1879 р. вступає до “Народної волі”, бере активну участь в підготовці замаху на царя Олександра ІІ.

В цей час він співробітничає в журналах “Русское богатство”, “Слово”, “Новое обозрение”, “Мысль”, “Народная воля”. Виконуючи завдання організації “Народная воля”, Кибальчич створює спеціальну майстерню по виготовленню вибухових речовин.

В ніч на 1 березня 1881 р. Кибальчич за допомогою М. Суханова та М. Грачевського виготовив чотири бомби, ними був вбитий цього ж дня цар.

17 березня 1881 р. М. Кибальчич був заарештований. З 21 по 23 березня в одиночній камері він складає проект реактивного двигуна. Це була перша смілива спроба російської винахідницької думки підійти до розв’язання важливих питань з теорії і практики польотів реактивних літальних апаратів. Але проект Кибальчича потрапив до архіву, пролежав там 36 років і лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції, у 1918 р., був опублікований.

Суд над народовольцями закінчився 30 березня 1881 р. Кибальчича, разом з іншими народовольцями, засудили до страти.

3 квітня о 9-й годині 20 хвилин ранку M.I. Кибальчича і його товаришів прилюдно страчено в Петербурзі на Семенівському плаці.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих № 286 від 31.05.1971 р.

Охоронний № : 880.

Основна бібліографія, архівні дані:

Іващенко B.I. Николай Кибальчич.- К.: Молодь, 1962.

Турик О. Вченому і революціонеру // Деснянська правда.- 1965.- 20 серпня.

Повод О. Зоряний мрійник // Комсомольський гарт.- № 128.- 1973.- 30 жовтня.

Ілюстративні матеріали:

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Схематичний план.

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Загальний вигляд.

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Фрагмент. Меморіальна дошка.