Краків для українця. Частина 7. Становлення нової громади з 2013 р.
Поріділа в післявоєнних випробуваннях українська громада Кракова сконсолідувалася і трималася при греко-католицькій церкві та кількох українських громадських організаціях. Аж ось надійшли нові хвилі української еміграції. Численні новітні українські емігранти активно підтримали ідею євроінтеграції України та влаштували у 2013 р. свій Євромайдан у Кракові.
Курс на євроінтеграцію, який ціною втрати частини території країни виборола Україна, дозволив українцям без віз подорожувати країнами Євросоюзу і полегшив їм виїзд на роботу в Європу. Багато українців вибрало Польщу, зокрема Краків. Внаслідок цього на краківських вулицях знову часто залунала українська мова. В місті з’явилися нові заклади харчування та крамниці, власниками яких є українці. Краків знову став значним центром української культури. Адже тут оселилися не тільки звичайні працівники, але й представники української інтелігенції, які вирішили внести нове в організацію українського життя в Кракові.
Окрім греко-католицької парафії, гуртка Організації Українців у Польщі та Фундації св. Володимира, у місті виник спочатку Український клуб, а згодом Фундація «Зустріч». Згодом постали і ініші організації. Проте жодній з цих організацій поки не вдалося залучити більшого числа новітніх українських емігрантів. У цій частині нашої подорожі українськими слідами у Кракові відвідаємо сучасні місця, пов’язанні з биттям серця нової української громади.
***
Станом на 2020 р. у Кракові мешкало понад 100 тисяч українців, багато з них вже з польськими паспортами. Це понад 10% населення міста. Зважаючи на це українська мова завоювала своє місце серед інших опцій багатомовного Кракова. Музей Чорторийських став першим, який ввів до вжитку аудіогід українською.
Найбільший наплив українців до Кракова відбувся з початком російсько-української війни 2014 р. Краківський українець Микола Манько згадує знайомих кримчан і донеччан, які, залишивши свої хати і майно, прибули у Краків, рятуючи життя і шукаючи заробітку. Але також багато виїжджало, щоб уникнути мобілізації, або від страху за майбутнє своє і своїх дітей, що завжди відбувається під час війни. Цікаво, що до країн Європи тоді виїжджали також українські прихильники «русского мира».
Другим великим поштовхом став безвізовий режим. З безвізом було пов’язане також значне зростання кількості українських туристів у місті. Тому в музеях поступово з’явились україномовні екскурсоводи та матеріали. Однак, більшість українців, які прибули за останнє десятиліття були російськомовними. Тому, минаючи багатоповерхівки, на дитячих майданчиках можна почути дитячий гамір російською.
Починаючи з 2013 р. ситуація з українцями в Кракові почала нагадувати ту – з кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Як вказував часопис Об’єднання Українців в Польщі (ОУП) «Наше слово», останніми роками (2013-14 рр. – авт.) в Кракові значно зросла кількість студентів з України. Саме їх можна було спостерігати на площах Кракова під час подій Майдану, саме від них можна було почути українську мову на краківських вуличках.
Наприклад, в Економічному університеті в Кракові, по вул. 2013/14 академічного року розпочало навчання 329 молодих людей з України, а загалом на бакалавраті, маґістерських студіях та аспірантурі – усіх їх 560.
У у 2013/2014 рр. навчалося близько 300 громадян України.
Проте найбільше охочих з української держави здобувати знання в Кракові прийняла Краківська академія ім. Фрича Моджевського . Зокрема, в 2013/14 рр. до неї вступило приблизно 680 нових студентів, а всіх приїжджих з України тут було майже 1300. Академію Моджевського тут навіть називають Українською академією, бо в багатьох групах українці переважають. Власником цього приватного навчального закладу є мер міста – професор Яцек Майхровський, дуже прихильний українцям.
Деякі українці також прибували до Кракова в рамках різних програм обміну, наприклад «Erasmus Mundus», «Стипендіальна програма ім. Л. Kiрклaнда» або «Європейське волонтерство», які надають можливість здобуття міжнародного професійного та освітнього досвіду.
До Кракова приїжджають не лише українські студенти. Кожного року тут влаштовується на роботу щораз більше громадян України, які працюють у різних галузях науки, техніки, культури, чи у великому корпоративному бізнесі, де навіть існують окремі українські колективи. Своє місце в місті Крака віднайшли, зокрема, бізнесмени, про що засвідчують, наприклад, такі інвестиції, як новий ресторан, паб, туристичне бюро, косметичний салон з українськими власниками.
«Хотілося б якось краще згуртувати українців, які проживають в нашому місті, – зазначала голова краківської ланки ОУП, д-р Оксана Баранівська. – Поки що збираємося при греко-католицькій церкві, але є українці різних віросповідань, є і такі, які, можливо, не сповідують жодної релігії. Хочемо всіх об’єднати. Але постає одна проблема: в нас немає домівки. Над вирішенням цієї справи якраз працюємо тепер».
Поява такої домівки в місцевої ланки ОУП, безумовно, сприяла б суспільно-культурній активізації українців у місті. Головною проблемою в пошуках власного кутка в даної організації є брак коштів. Поки що віртуальною світлицею цієї громади є група «Українці в Кракові» у мережі Facebook, яка станом на 2019 р. була простором комунікації для понад 600 осіб.
Загалом, краківський гурток ОУП сьогодні переживає не найкращі дні. Змінилося кілька голів. Станом на 2021 р. ОУП у Кракові очолює Андрій Олійник.
21 вересня 2014 р. в приміщенні Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Русі у Кракові відбулося урочисте відкриття Української недільної школи в Кракові, ініціатором створення та організатором відкриття якої був краківський гурток Об’єднання українців Польщі. Повідомлялося, що недільна школа функціонуватиме на базі Загальноосвітньої інтеграційної середньої школи № 1 ім. Януша Корчака по вул. . В недільній школі спочатку мало навчатися 10 дітей, віком від 6 до 15 років. Українську мову та культуру дітям викладала вчитель початкових класів Мазанка Ольга Василівна. Ми не знаємо яка сучасна доля цієї школи.
Зростання кількості українців у місті призвело до того, що у банкоматах, паркоматах, пунктах купівлі проїзних білетів та касах супермаркетів активно запроваджено українську мову.
Відвідаємо вже знайомий нам з попереднім подорожей українським Краковом будинок
Як ми пам’ятаємо з мандрівки Краковом часів німецької окупації, тут знаходилося адміністрація Українського видавництва. Так вже збіглося що наразі тут розташована ще одна активна українська організація – .
У 2013 р. в Кракові було створено ще одну неформальну українську організацію – Український клуб. А в березні 2016 р. вона була зареєстрована як Фундація «Зустріч». Початково необхідність самоорганізації виникла з потреби солідарності щодо трагічних подій на Майдані і концентрації зусиль навколо акції підтримки для українського Майдану, а також збірки гуманітарної допомоги Україні та для українців, які потерпіли під час війни на сході.
Український клуб провів та організував кілька зустрічей, які промують українську культуру, а також був співорганізатором перебування у Польщі дітей з родин постраждалих. Він також брав активну участь у проекті, що реалізувався товариством Покоління „Альбом минулих років”, в якому взяли участь загалом 100 дітей з України та Польщі. В результаті цієї роботи була створена виставка фотографій та фільм «Діти Майдану» („Dzieci Majdanu”), реалізований на основі інтерв’ю з учасниками проекту. Фільм можна .
У 2015 р. фільм «Діти Майдану» на екрані краківського кінотеатру
Фундація також активно включилася в допомогу пораненим на сході українцям та організувала перебування у Кракові їх родин.
Наразі фундація «Зустріч» діє, перш за все, з метою зближення i польсько-української співпраці, подолання перешкод і стереотипів, будування сучасних, багатокультурних і демократичних суспільств. Фундація спирається на українців, що живуть у Польщі (не залежно від того чи є вони польськими чи українськими громадянами), і допомагає їм. Виняткове значення для фундації має промоція культури і науки, в тому числі організація культурних і наукових заходів. В своїй діяльності фундація звертає увагу на важливість спорту, фізичних вправ та здорового способу життя. До цього часу фундації вдалося реалізувати кілька проектів, в тому числі Вивчаємо Краків та Сусідське коло, в яких взяло участь біля 500 осіб різних національностей, мов і релігій.
Фундатором Українського клубу, а потім фундації «Зустріч» стала невтомна Олександра Запольска, за освітою математик. Вона має великі відомості про українців у місті, про те хто чим займається у Кракові. Саме вона була координатором проектів „Діти Майдану”, „Альбом минулих років”, а також „Книга доброї практики”. Олександра в далекому 1990 р. переселилася з Житомира до Кракова. Одного разу почула від високого польського чиновника про те що українців у Кракові немає і почала діяти.
Станом на 2020 р. до фундації також входили:
Кароліна Пчола – графік, викладач математики, працює інформатиком в Педагогічному університеті у Кракові, а також в Інституті математики. Зараз вона голова фундації;
Наталія Шимборська – вчитель польської та української мови, колишня працівниця посольства Польщі в Києві, а наразі співвласник дорадчої фірми, допомагає українцям в Польщі на основі свого емігрантського досвіду;
Микола Манько – теолог, письменник, ліцензований гід по Кракову. Дослідник українських слідів у Кракові;
Анна Баранівська – випускниця Ягелонського університету, спеціалістка з фінансових справ.
Андрій Кудряшов – один із засновників Фундації «Зустріч», інформатик, аспірант Гірничо-металургічної Академії в Кракові, організатор акцій допомоги України, а також зустрічей з представниками науки та культури. Фундатор і адміністратор Українського клубу в Кракові.
Надія Штогрин – студентка управління людськими ресурсами Ягеллонського університету, церковного хору та спільноти молоді при українські греко-католицькій церкві у Кракові. Саме вона запровадила „День Вишиванки” і багато інших заходів. У фундації – організаторка і ведуча різних заходів;
Марія Калічак – випускниця гірничо-металургійної академії в Кракові та Львівської політехніки спеціалістка з бухгалтерії та аудиту, що з 2014 р. мешкає в Кракові;
Лілія Андреєва – психолог, писхотерапевт, член польського товариства психотерапії Гештальт. В фундації опікується емігрантами яким дає поради, проводить тематичні зустрічі;
Катерина Баша – соціальний працівник, член хору Gospel. Організатор мовних ігор;
Кароль Вернер – інформатик, творець сторінки товариства;
Олена Запольська архітектор краєвиду, з успіхом проводить заняття для дітей, підлітків чи дорослих. Одна з ініціаторів проекту Діти Майдану („Dzieci Majdanu”).
Важливим досягненням цієї фундації є утримання домівки (станом на 2022 р.), переважно з власних коштів засновників фундації, пожертв членів та реалізованих проектів. Ця домівка є місцем українських заходів, майстер-класів та зустрічей. При фундації «Зустріч» також діє польський розмовний клуб, що дозволяє емігрантам освоїтися з польською мовою.
Друге важливе досягнення фундації впровадження в практику польських шкіл для українських дітей посади міжкультурного асистента. В умовах, коли офіційно навчатися в пунктах навчання української мови (у Кракові ) можуть тільки українці, які мають польське громадянство, робота таких асистентів є дуже важливою. Деякі з цих асистентів по факту є вчителями української мови. Важливу увагу приділяє фундація психологічній підтримці новітніх емігрантів з України.
Фундація «Зустріч» – жива, активна українська організація в Кракові, яка має усі шанси об'єднати активну частину української спільноти в місті, незалежно від її походження.
Наступне місце, яке ми відвідаємо у цій мандрівці важливе для кожного українця, що приїжджає з України до Польщі – генеральне консульство України в Кракові, що розташоване у невеликій садибі з українським гербом на фасаді.
У листопаді 2013 р. багатолюдна хода українців від меморіального знаку Голодомору на вул. Wiślna (поблизу греко-католицької церкви) пройшла сюди – до українського консульства в Кракові з вимогою підписати асоціацію з Євросоюзом. В колонні було видно головним чином молоді обличчя українських студентів.
Ось що згадує про той час М. Манько – краківський українець, член формації «Зустріч»:
«Під час обох майданів тисячі українців зі своїми польськими друзями збирались під пам’ятником Адаму Міцкевичу (званого тут Адасем) щоб виразити свою підтримку європейському шляху України. Коли почались трагічні події і російська окупація, в Фундації св. Володимира на вул. Kanonicza 25 почалась велика збірка допомоги, і поляки Кракова вразили нас свою солідарністю і жертовністю.
Коли на Майдані почались вбивства, краківська інтелігенція була шокована цими подіями і Старий Театр організував на plac Szczepański акцію, де польською читалися свідчення трагічних подій, між іншим Завена Баблояна з Харкова у польському перекладі. А читала з іншими акторами Анна Димна (акторка виступала на балконі Старого театру) – відома акторка, серед інших, з фільму Знахар, особа дуже прихильна до українців. Під час організованої театром акції була реалізована мистецька виставка, організована киянкою мисткинею Ксенією Березовською. Вона також завжди, при всіх протестах і майданах організує мистецькі акції, плакати ін. Їй допомагала Оленка Запольська (це донька Олександри Запольської) і Катерина Баша. Українців сильно підтримувало подружжя режисера Анджея Вайди і акторки Кристини Захватович – краків’ян, які беруть участь в українських акціях, і створений ними часто використовується на українські фуршети на День незалежності. Директорка цього центру має українське коріння.
У Кракові лікувалось кілька важко поранених майданівців, лікування яких оплатили поляки. Я з Катериною Башою відвідували одного в шпиталі св. Рафала по , другий, у цьому ж шпиталі був важко поранений в хребет, перебував у комі після важкої операції. Ініціаторами у цьому випадку були українські лікарі, які там працюють. Загалом лікувалось в Кракові в різних шпиталях кілька чоловік.
Багато поляків бізнесменів передавало кошти на лікування поранених військових у війні. Так, поляки – власники ресторації «Smakołyki» , передали великі кошти на лікування наших добровольців. Я довідався це від працівників. Таких небайдужих було багато».
Реакцією на Український Майдан 2014 р. стала також виставка «Крапля в морі – мистецтво Української революції» в Краківському музеї сучасного мистецтва МОСАК, що знаходиться на Заболотті .
В липні 2019 р. в консульстві України відкрилася вистава «Блок-пост пам’яті», що розповідала про війну на сході України.
Українським питанням у Кракові займається також фундація польско-української співпраці "U-Work" (Fundacja Współpracy Polsko Ukraińskiej "U-Work"), садиба якої знаходиться по . Її головою станом на 2020 р. був Рафал Грабовський. Завданням цієї організації є юридично допомагати українцям які працюють У Кракові в правових питаннях, отриманні документів на побут тощо.
Загалом, 28 вересня 2021 р. на зустрічі з Генеральним консулом України В’ячеславом Войнаровським у Генеральному консульстві України в Кракові були присутні представники Конфедерації українських громадських організацій міста, серед яких були присутні голова краківського кола Об’єднання українців Польщі Андрій Олійник; співзасновниця і членкиня Фундації «Зустріч» Олександра Запольська; співзасновниця Фундації масових видовищ Надія Мороз-Ольшанська; голова Фундації українсько-польської співпраці «U-Work» Рафал Грабовський, головна редакторка українського порталу «UAinKrakow» Ольга Менько; голова Фундації «Центр освіти і творчості – EDU&ART» Іванна Чайковська та заступник голови Фундації «Активна інтеграція» Микола Ганюшкін.
Проте, зазначає Микола Манько, краківські українці у головній своїй масі не бажають належати до українських організацій, мабуть радянські і пострадянські часи відбили у нашого народу це бажання. Тому ані греко-католицька церква, ані існуючі у місті українські громадські організації не репрезентували ширшого кола нових українських мешканців Кракова. Українською активністю було охоплено лише невелику їх горстку. Досі не придумано формат, який би справив, що українці масово хотіли б у ньому взяти участь. На вихідні на подвір’ї , що на вісляних бульварах, вечорами при пиві збирається набагато більше українців, ніж у будь-якій організації. Тут, зокрема, зустрічаються українці, які працюють в галузі IT.
Пані Олександра Запольська придумала Український пікнік, щоб родинами з’їхатись, поспілкуватись, поїсти і попити, побавити дітей. Українська громада має труднощі зі створенням української школи, бо цього не бажала польська влада. Проте більшість батьків теж не хотіли, щоб їхні діти вчились поза польським соціумом.
Друзі поляки, або поляки, закохані в українців/українок у День Вишиванки також одягають вишиванку, яку тут можна купити через Інтернет.
Станом на 2017 р., за підрахункам консульства України, в Кракові було вже 60-70 тис. українців. Ці люди, головним чином, приїхали сюди на роботу. Вони платили податки, соціальні відрахування, орендували чи купували помешкання і висловлювали бажання залишитися на постійне проживання.
Великою проблемою є навчання українських дітей у Кракові рідній мові. Загалом у Кракові наразі вчиться біля 1,6 тис. українських учнів. Українські діти дуже швидко адаптуються і за кілька місяців нормально розмовляють польською. Від початкової школи до ліцею вони мають безкоштовне навчання. За навчання в університеті мусять платити. На думку консула України у Кракові мають з’явитися школи з українською мовою навчання. Адже школи з польською мовою навчання є у Львові. І вони працюють як звичайні державні установи. В той же час, у Кракові нема жодного класу, де українські діти могли б вчитися власній мові.
У 2018 р. краківські греко-католики святкували 60-ти річчя відновлення парафії Воздвиження св. Хреста. У Кракові також є величезна українська неопротестантська громада. Імовірно, вона набагато більша ніж православна і греко-католицька громади разом взяті.
В Кракові станом на 2020 р. діяли наступні заклади харчування, власниками яких є українці: ; ; ; та .
Станом на 2019 р. в Кракові на Дембніках діяла українська рибна крамниця в Кракові. Власники і продавці- українці, товар походив з України, в тому числі риби фауни України так і північні риби холодного копчення, як наприклад мойва – улюблена закуска в Україні. Також різні соуси, майонези та кетчупи. Станом на 2022 р. цей магазин досі існує, проте він значно розширив свій асортимент.
Як зазначає М. Манько, українські бізнесмени відкривають в основному не українські ресторани, адже вони мусять пристосуватись до місцевих смаків. Наприклад, один з відоміших грузинських ресторанів є власністю українців.
Українці в Кракові займаються також оформленням документів для інших українців на вступ до університетів та отримання дозволу на проживання.
Багато українців працює в ресторанах, бо польські кухарі виїжджають далі на захід. Також багато опікунок людей похилого віку і домогосподарок з України (польські виїхали на захід) запроваджують у польських помешканнях нову кулінарну культуру. Цікаво, як цей процес розвиватиметься у майбутньому.
На відкрилася книгарня, де можна купити книжки українською мовою. Інформація про книгарню кав’ярню
Поряд з вищевказаним Краків давно розвинувся у центр української культури за межами країни.
по багато років організувало стипендію для українських письменників. Так, у Кракові на довготривалих стипендіях перебували: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Таня Малярчук, Софія Андрухович, Андрій Бондар, Любко Дереш, Андрій Любка, Мар’яна Кіяновська, Оксана Луцишина, Галина Крук, Наталка Сняданко, Назар Гончар, Галина Ткачук і багато інших. По суті, вони жили в Кракові разом з іншими європейськими письменниками в одному будинку по три місяці, що дозволяла стипендія. Кілька років поспіль Вілла Деціуша на день незалежності організовує .
У Краківській музичній академії, , 2 грудня 2019 р. відбувся фестиваль українсько – польської музики (насправді української музики і українських виконавців з Києва). Тут також концертував Мирослав Скорик.
У Кракові живуть дві найкращі перекладачки української літератури на польську мову Рената Руснак і Катажина Котинська. З 2004 р. тут існує видавництво «Немрод» (Nemrod), яке видавало українські тексти у польському перекладі: О. Забужко, Ю. Андруховича, С. Жадана, М. Рябчука, Т. Прохаська, Ю. Прохаська, Н. Сняданко, Ю. Іздрика, О. Гриценка та М. Манько.
Українка зі Львова, а тепер краків’янка Жанна Слоньовська стала лауреатом польської літературної премії ім. Джозефа Конрада. Краків'янин Борис Тинка, автор польського путівника Одесою рішенням одеської міської ради став почесним амбасадором Одеси в Польщі.
Багато акторів краківського театру імені Юліуша Словацького є українцями. В цьому театрі також під час вистав як додаткова використовується українська мова. У Кракові є український фольклорний ансамбль "Леля", який створила і веде музикант Леся Бородавка.
У 2020 р. в кам’яниці Ламеліх по за ініціативи Яцка Токарського – голови видавництва «Високий замок» та Миколи Манька з фундації «Зустріч» було проведено першу виставку присвячену українським слідам у Кракові. Було представлено такі постаті як Св. Яцек Одровонж, Благословаена Саломея Лестківна, Митрополит Андрій Шептицький, Богдан Залевський (пам’ятник Бояну), Ян Матейко (проект іконостасу), а також архітектор Теодор Тальовський (польський зодчий, виходець зі Львова).
В 2021 р. у Краківському Міжнародному центрі культури за адресою відбулася за підтримки міста Кракова виставка „Ukraina. Wzajemne spojrzenia” («Україна. Взаємні погляди»). На виставці було представлено польські та українські полотна на тему України, що презентують 300 років історії: традиціне мистецтво і авангард зустрічаються на цій виставі. Представлено репродукції полотен Володимира Костирка, Лади Наконечної, Open Group, Włady Rałko, а також традиційних художників: Józefa Brandta, Іллі Репіна, Jana Stanisławskiego та Leona Wyczółkowskiego.
Відвідаємо також краківський готель «Легенд» . Тут 27-30 березня 2017 р. в відбулася IV зустріч Польсько-українського форуму істориків. Головним питанням цієї зустрічі був обмін думками щодо найбільш болючої для сучасних польсько-українських стосунків проблеми Волині в 1943 р. Як відомо, за правління правоцентристської партії «Право і Справедливість» це питання було нею використане для стимуляції електорату та отримання додаткової підтримки серед виборців. У результаті в 2016-17 рр. Польщею прокотилася низка антиукраїнських акцій: зривання українських урочистостей, руйнування нагробних пам’ятників на території Підкарпатського та Люблінського воєводства. Кульмінацією стала відмова польського уряду від субсидування урочистостей, присвячених 70-й річниці геноциду Українців, проведеному польським комуністичним урядом – т.зв. акції «Вісла» та відкриті заяви в пресі, про те що нібито ця акція була необхідна.
Згадана зустріч була спробою запобігти брутальному використанню політиками історії шляхом наукового підходу до встановлення правди не тільки про дії УПА проти польського цивільного населення, які польська сторона на законодавчому рівні визнала геноцидом, але й дії польських партизан проти цивільного українського населення, які в свою чергу польська сторона приховує від широких верств польської громадськості. Як свідчать польсько-української зустрічі до порозуміння поки що ще далеко, але не заполітизований діалог – це, звичайно, величезний крок вперед у поточних непростих умовах.
В новітній час Краків також збагатився українськими меморіальними знаками. При церкві за участі громади, українського консульства і першої леді Катерини Ющенко 18 листопада 2008 р. був відкритий пам’ятний знак жертвам Голодомору в Україні в 1932-1933 рр.
У внутрішньому дворі , де міститься Міська Рада Кракова і мерія, у листопаді 2019 р. було відкрито пам’ятник Анні Ярославні, яка по дорозі до Франції жила на Вавелі у своєї тітки княгині Добронеги. В урочистостях відкриття взяли участь представники міської ради, українського консульства і українських організацій. Нажаль, це найбільш невдало розташований український пам'ятник У Кракові, адже з-за режимності об'єкту побачити його дуже важко.
Приміщення Міської ради Кракова згадаємо і з іншого приводу. 9 червня 2021 р. Рада Міста Кракова надала статус почесної громадянки міста Кракова польській письменниці українського походження Ользі Токарчук. Урочиста сесія, під час якої відбулося вручення акту надання статусу почесної громадянки міста Кракова пройшла 8 жовтня 2021 року в в залі засідань Ради Міста Кракова. Ольга Токарчук провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.
Українці в Кракові після 24.02.2022 р.
Цілковито змінилася ситуація у Кракові після 24.02.2022 р., коли росія здійснила збройну агресію проти України. До Кракова масово потягнулися біженці з усіх регіонів України. Наразі місто є одним з найбільших центрів концентрації українців в Польщі. В місті було розгорнуто ситему підтримки біженців. Вже на залізничному вокзалі, автовокзалі їх зустрічали інформаційні пункти, місце безкоштовного харчування та відпочинку. Велика кількість українських біженців, переважно жінок з дітьми замешкала в польських родинах, як в самому Кракові, так і на його околицях.
В знак солідарності з Україною на багатьох закладах освіти, костелах, закладах торгівлі та державних установах поруч з польськими було вивішено українські прапори. Усі філії Національного музею в Кракові зробили вільним вхід до музею для українських біженців. Розпочалося збирання допомоги біженцям в магазинах, костелах та благодійних організаціях. 19 липня 2022 р. відбулося урочисте відкриття скверу Wolnej Ukrainy в Кракові.
В кінці липня 2022 р. поблизу міської ради Кракова відкрилася виставка про зв'язок Кракова з містами-побратимами Львовом та Києвом. 29 липня до Кракова з благодійним концертом завітав гурт “Без Обмежень”. Окрім того тут виступав Львівський гурт Joryj Kłoc.
28 липня 2022 р., до Кракова прибув потяг з українськими військовими, які пройдуть лікування в 9 лікарнях Польщі. 30 липня 2022 р. на Ринку в Кракові відбулася акція протесту проти вбивства полонених з полку "Азов" у Оленівці.
З 1 вересня у Кракові запрацює навчально-реабілітаційний центр, при якому створять школу для дітей з інвалідністюЗа оцінками Польського економічного інституту, поляки виділили близько 10 мільярдів злотих на підтримку українців, які тікали від війни. 9 червня за підтримки асоціації “Mudita” та Польської гуманітарної акції за адресою відкрився пункт допомоги для осіб з інвалідністю та їхніх родин.
З початку військової агресії в Україні Міжнародний центр культури в Кракові також зробив символічний жест підтримки та вивісив великий блакитно-жовтий банер на фасаді будинку. Також він розширив стипендійну програму, і з 24 лютого почала діяти “Thesaurus Poloniae dla Ukrainy” для українців, що працюють у сфері культури. З початку програми ми прийняли 7 учасників, які потребували допомоги з житлом або фінансової підтримки. Три роки працює спеціальна освітня програма для дітей, підлітків та дорослих українською та російською мовами. Знаємо, ще до війни українська діаспора була великою в Кракові, проте вона була двомовна. Останні місяці ця програма трішки змінилась, і більшість занять відбуваються українською. У рамках програми для українців “Як Ви?” проходять прогулянки містом, майстер-класи, художній гурток та неформальна зустріч зі співробітницею центру для тих, хто починає адаптацію в Кракові та шукає відповіді на питання про життя у місті. 21 липня 2022 р. відкрито виставку “Повернення. Влодзімеж Пухальскі”. Тут зібрані роботи відомого фотографа-натураліста, який народився ще перед Другою світовою війною в околицях Львова. Куратором є один із наших українських стипендіатів. Усі матеріали виставки підготовано трьома мовами: польською, англійською та українською.
З 24 лютого до Кракова приїхало близько 177 500 українців. Більшість із них виїхали до сусідніх міст, інших міст Європи або повернулися на батьківщину. Про це йдеться у звіті мерії Кракова. Станом на сотий день війни у Кракові залишаються близько 50 тис. українських біженців, 28 тис. отримали польський ідентифікаційний номер PESEL. Мерія повідомила також, що Краків надав Україні 1000 тонн допомоги, яку доставили на 200 вантажівках. Україна також отримала шість міських автобусів, заповнених медичною допомогою, та карету швидкої допомоги. Близько 6900 українських дітей навчаються в краківських дитсадках і школах.
***
От і закінчилася наша подорож Краковом для українця. Сподіваємося, що вона була (чи може тільки буде) «Погулянкою для задоволення і не без моралі», як писав Великий Кобзар і вулиці міста наді Віслою стали для вас вже не чужими, як не були вони чужими для поколінь українців. Але нам вже час! Тож, кидаємо останній погляд на розквітлі магнолії на вавельському дворі, та срібну смугу в Вісли і гайда до дому! Дорогу додому нам підкаже вказівник у основи вавельського пагорба: «Київ – 750 км».
ПС: Український Краків приховує ще дуже багато таємниць. Залишаються незнайденими численні українські адреси міста. Велика праця також чекає дослідників у пошуку українських поховань на некрополях міста. Зокрема, на Раковицькому цвинтарі потрібно відшукати поховання таких військовиків УНР: Переверзів Дмитро (31.01.1868 – 27.10.1928) – полковник, начальник постачання 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР та Чалий Олекса (1896 – 1929) – козак Армії УНР.
Джерела:
Parafia grekokatolicka w Krakowe. Przeszłość i teraźniejszość. 2018 -73 c. oraz foto.
Науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», д.б.н.
Парнікоза І. Ю.
«Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах».