Церква Вознесіння

Розмір зображення: 604:800 піксел

Кибляри. Церква Вознесіння Господнього, 1779 р. Світлина 1997 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 63.

Кибляри Ужгородський район

Церква Вознесіння Господнього. 1779. (УПЦ)

Розповідають, що перша назва села була Дебрява, а письмова згадка про село належить до XIII ст. У 1751 р. за пароха Івана Похана згадують нову дерев’яну церкву св. Миколи з двома дзвонами, прикрашена місцевими образами, а образи апостолів якраз тоді малювалися. За переказом, ця церква згоріла в другій половині XVTII ст., але місце донині має назву “Стара церква”.

У 1779 р. на новому місці, в центрі села збудували муровану базилічну церкву (можливо, почали будувати, оскільки шематизм 1915 р. датує церкву 1819 роком, а інші джерела називають навіть 1846 p.). Навколо церкви спорудили невисокий мур. У 1935 р. спорудили дерев’яну браму з надбрамною дзвіницею, яку, як згадують, збудував майстер Гасенберґер з Середнього. Справа біля входу до церкви вмонтовано в стіну таблицю з іменами всіх жертвувачів, які в 1921 р. зібрали в США гроші на дзвони. Три дзвони були вилиті в 1921 р. в ливарні Ф. Еґрі. У травні 1937 р. єпархіальний інженер-архітектор Еміліян Еґреші оглянув церкву, що мала тріщини на арках склепінь, і запропонував варіанти ремонту, який здійснили в 1938 р.

Зовнішній ремонт храму провели в 1984 р., у 1996 р. збудували нові хори, в 1997 р. замінили бляху на дахах. Біля церкви поховали о. Михайла Мейгеша та Федора Яночка, який помер у 1893 p., заповівши 200 форинтів на киблярську церкву, 200 – на гайдоську, по 100 – на лінцівську та анталовську церкви, а також залишив усе своє майно на доброчинні цілі.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 62 – 63.