Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Галина Денисенко

Інститут проблем матеріалознавства ім. І. Францевича, в якому працювали відомі вчені

(іст.).

Вул. Академіка Кржижановського, 3.

Комплекс споруд інституту складається з семи корпусів, побудованих у 1964 – 70-і pp. Заклад засновано 1955 р. як Інститут металокераміки і спецсплавів АН УРСР на базі Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР (утворена 1952 р. з відділу фізико-хімії металургійних процесів Інституту чорної металургії АН УРСР). З 1964 р. – Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР (тепер – HAH України), з 1985 р. – ім. І. Францевича.

В корпусі «Б» (споруджений 1976 р. у глибині подвір’я; шестиповерховий, панельний) працювали:

– у 1976 – 84 рр. – Арбузов Моисей Петрович (1908 – 84) – вчений у галузі фізики металів, чл.-кор. АН УРСР (з 1967). З 1962 р. – завідувач відділу фізичних досліджень інституту. Наукова діяльність ученого присвячена вивченню фізичної природи процесів, що супроводжують термообробку сталей, жароміцних і магнітожорстких сплавів і тугоплавких сполук. Працював у кімнаті № 316.

– у 1976 – 89 рр. – Пилянкевич Олександр Миколайович (1933 – 89) – вчений у галузі матеріалознавства, чл.-кор. АН УРСР (з 1976). В інституті – з 1955 р., з 1968 р. – завідувач відділу, одночасно з1969 – заступник директора. Відзначений премією ім. І. Францевича АН УРСР (1989). Наукові праці – з теорії і практики електронної мікроскопії та її застосування до вивчення тугоплавких матеріалів, з історії техніки. Кабінет ученого містився в кімнаті № 302.

– у 1976 – 85 рр. – Францевич Іван Микитович (1905 – 85) – вчений у галузі фізичної хімії і матеріалознавства, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1965), Герой Соціалістичної Праці (1969). Засновник і перший директор інституту (1955 – 73), пізніше – завідувач відділу. У цей період відзначений Державною премією УРСР (1969). Наукові праці присвячено дослідженням у галузі фізики твердого тіла, електрохімії, кінетики гетерогенних реакцій і каталізу, хімії поверхневих явищ і корозії. Розробив технологічний процес отримання залізних порошків універсального призначення і на їхній основі – металокерамічних виробів нового типу. Фундатор наукової школи. Президією АН УРСР засновано премію ім. І. Францевича (1995). Кабінет ученого містився в кімнаті № 322.

У корпусі «В» (чотириповерховий, цегляний, розташований у глибині подвір’я) працював Єременко Валентин Никифорович (1911 – 92) – вчений у галузі фізичної хімії, акад. АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В інституті – з 1952 р., завідувач відділу до 1988 р., одночасно – у 1961 – 66 рр. – заступник директора. У 1988 – 92 рр. – радник при дирекції інституту. Відзначений Державними преміями УРСР (1975, 1985), преміями ім. Є. Патона (1973) та ім. І. Францевича (1988) АН УРСР. Зробив значний внесок у дослідження термодинамічних властивостей сплавів, побудову діаграм стану багатьох подвійних і потрійних металевих систем. Кабінет ученого у 1988 – 92 містився в кімнаті № 228.

У корпусі 4 (триповерховий, цегляний, розташований у глибині подвір’я) працював Самсонов Григорій Валентинович (1918 – 75) – вчений у галузі матеріалознавства, чл.-кор. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1968), голова Відділу технічних наук АН УРСР (1961 – 63). В інституті з 1956 р. З 1958 р. – завідувач відділу, одночасно з 1961 – заступник директора. Відзначений Державною премією УРСР (1969), премією ім. Є. Патона АН УРСР (1972). Наукові праці присвячено кристалохімії, порошковій металургії, технології рідкісних металів і тугоплавких сполук. Досліджував фізико-хімічні основи утворення тугоплавких сполук, фізичні і фізико-хімічні властивості і будову боридів, карбідів, нітридів.

Кабінет вченого містився в корпусі № 4 (тепер – «Самсонівський») у кімнаті № 230 (тепер – меморіальна). 1991 на центральній алеї скверу, розташованого перед адміністративним корпусом інституту, споруджено бронзове погруддя І. Францевича.

Академія наук України: персональний склад. – К., 1993;

Валентин Никифорович Єременко. – К., 1981.

Іван Микитович Францевич. – К., 1985.

Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР. – К., 1969.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 411 – 412.