Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Ганна Королевська, Марина Протас

2003 р. Звід пам’яток Києва

347. Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, 1994 (мист.).

Вул. Чорнобильська. На розі з просп. Перемоги. У парку серед галявини на невеликому пагорбі. Зорієнтований на просп. Перемоги.

Автори – ск. В. Чепелик, арх. М. Кислий. Заг. вис. – 8,5 м. Зведений коштом Київської міської державної адміністрації, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на внески ряду комерційних фірм.

Присвячений жертвам найбільшої в світі техногенної радіоекологічної катастрофи сучасності – ядерної аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС).

26 квітня 1986 за 110 км на північ від Києва внаслідок збігу ряду обставин, починаючи з 1 год. 24 хв., на ЧАЕС відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора четвертого енергоблоку і викиду 50 млн. кюрі радіоактивних речовин (в т. ч. йоду-121, цезію-137, стронцію-90) в довкілля. Це рівнозначно наслідкам вибуху 500 атомних бомб, подібних скинутій 1945 американськими збройними силами на японське місто Хіросіму. Загальний радіаційний фон навколо реактора сягав 100 Р/г, уламки ядерного палива й графіту випромінювали до 3 тис. Р/г.

Великий викид радіоактивного пилу піднявся 26 квітня на вис. 1,5 км і був перенесений вітром на північ, накривши собою Полісся України, деякі регіони Росії й Білорусі. Пізніше радіоактивні речовини були виявлені в Швеції, Фінляндії, Польщі, Німеччині, Франції, Північній Італії, Туреччині.

Підвищений рівень радіації в атмосфері реєструвався протягом 10 днів над територією 33 країн світу. Різке (у 5 і більше разів) підвищення радіаційного рівня спостерігалося на третині території нашої країни, забруднення цезієм-137 (більше 1 кюрі на кв. км) зачепило 7 % території, 15 – лісів, 5 – сільгоспугідь. Важке забруднення стронцієм-90 (5 кюрі на кв. км і більше) і цезієм-137 (5 кюрі на кв. км і більше) зареєстровано на площі 3,4 тис. кв. км.

Після катастрофи Україну оголошено зоною екологічного лиха. Тут забруднено понад 54,6 тис. кв. км території у 74 районах 12 областей, 2294 населені пункти, в яких мешкає понад 3 млн. жителів.

Понад 140 тис. осіб були змушені покинути свої домівки. У декілька етапів проведено безпрецедентну за масштабами мирного часу евакуацію населення: з 27 квітня до 7 травня 1986 з 76 населених пунктів Київської і Житомирської областей (серед них два міста – Прип’ять і Чорнобиль) відселено понад 90 тис. осіб, пізніше – ще понад 50 тис.

1986–87 силами ліквідаторів – працівників (загалом понад 600 тис. осіб) більш як 40 міністерств і відомств з України, Росії та інших республік колишнього СРСР виконано величезні обсяги робіт, у т. ч. закидання зруйнованого реактора з повітря баластом за допомогою гелікоптерів, розчищення проходів до нього, прибирання викинутих вибухом ядерного палива уламків графітової кладки та елементів конструкцій. Над зруйнованим реактором зведено спеціальну захисну споруду – об’єкт «Укриття» («Саркофаг»). Проте, як показав пізніший аналіз, не всі із проведених заходів дали бажаний ефект, деякі виявилися шкідливими.

Найбільшого удару від радіації зазнали ті, хто приборкував реактор у перші години після вибуху, працював 1986 на промисловому майданчику станції.

Два співробітники станції загинули під час вибуху і пожежі, у 134 осіб було встановлено діагноз гострої променевої хвороби, 26 пожежників і 24 співробітники атомної станції померли в травні–липні 1986 від великих доз радіації. Понад 2 тис. чол. отримали місцеві променеві ураження. Загалом від наслідків аварії в Україні постраждало бл. 3,4 млн. людей, з них 1 млн. 115 тис. – діти.

Стан здоров’я постраждалого населення продовжує погіршуватися. Частка хворих серед дорослих і підлітків становить 82,1 %, серед дітей – 73,1 %, 98 тис. осіб стали інвалідами. Серед тих, хто проживає на радіаційно забруднених територіях, здоровими визнано лише 10–15 % осіб.

Численні проблеми і наслідки, породжені чорнобильською катастрофою, підвели до рішення про закриття атомної станції. 15 грудня 2000 відбувся акт закриття ЧАЕС.

Композиція пам’ятного знака багатопланова. З боку парку – півколо кам’яного муру (вис. 0,50–1 м), у центрі якого вмонтовано бронзову таблицю з текстом-присвятою, викарбуваним бронзовими літерами на тлі рельєфного зображення знака радіаційної небезпеки.

Центральну частину композиції (мідь, карбування) утворюють зображення символів «мирного атому» та журавлиного ключа. Образно-композиційною особливістю знака є чотири еліпсоїди електронних орбіт, позбавлених організованого руху навколо спільного сталого центру, кожна з яких має власний неконтрольований центр. Разом вони немов утворюють смертоносні обійми, в яких гинуть птахи. Їх усього п’ять.

За езотеричною символікою, «5» – це число Діви Марії – Скорботної Матері, захисниці стражденних, і водночас символ втішення. Сенс пам’ятного знака покликаний нагадувати нащадкам про важкі наслідки споживацького ставлення людини до живої природи як до невичерпного джерела матеріальних ресурсів. Таке ставлення, породжене хибною ідеологією тоталітарного суспільства, неминуче руйнує хисткий зв’язок між науково-технічним прогресом та вірою в духовну цілісність Всесвіту, що оберігає традиційні культури від екологічних катастроф.

Образно-пластичний задум пам’ятного знака логічно розвивається в меморіальній алеї пам’яті, що фланкує його паралельно вул. Чорнобильській. На ній встановлено п’ять гранітних стел (відповідно до кількості журавлів) з іменами мешканців району, померлих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Титульна стела призматичного об’єму має на фасадному боці гравіровану присвяту. Нижче наведено список загиблих, який продовжується на встановлених послідовно чотирьох інших вертикальних стелах. На зворотному боці титульної стели вгорі – графічне зображення саркофагу четвертого енергоблоку ЧАЕС, до якого веде шлях зі свічками пам’яті обабіч. Ліворуч – обгоріла сосна, абрис якої нагадує хрест; нижче вигравірувано поетичні рядки зі зображеними під ними двома трояндами: «Із могилою поруч і побіля ЧАЕС Біля мертвої Прип’яті – дерево-Хрест. Тих, що впали у квітні, мов у гарті війни, Просить дерево пам’яті: „Пом’яни, пом’яни…“».

Література:

Десять лет после аварии на Чернобыльской АЭС: Национальный доклад Украины. – К., 1996; Ковальская Л. Чернобыль «ДСП». – К., 1995; Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи (Результати соціологічних досліджень 1986–1995 рр.). – Х., 1996; Універсальний словник-енциклопедія / Кер. проекту О. Коваль. – К., 1999; Чорнобильська катастрофа в документах, фактах та долях людей. – К., 1996.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 847 – 848.