Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Микола Кіпоренко, Михайло Рибаков

459.30. Садиба 1898, в якій проживали Бертьє Д. С., Домбровський М. П. (іст.).

Вул. Пушкінська, 31-а, 31-б, 31-в. Складається з трьох споруд: фасадного п’ятиповерхового з напівпідвалом і мансардою, цегляного, у плані Т-подібного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 31-а); чотириповерхового з напівпідвалом, цегляного, у плані прямокутного флігеля, розташованого паралельно йому у глибині подвір’я (№ 31-б); чотириповерхового з напівпідвалом, цегляного, у плані прямокутного флігеля (№ 31-в), що стоїть між головним будинком і флігелем № 31-б, перпендикулярно до обох.

Садиба забудована одночасно за проектом арх. А. Краусса. Всі будівлі первісно були чотириповерховими. В 1910 арх. Й. Зекцер надбудував п’ятий поверх головного будинку, в 1990-х рр. споруджено мансарду.

1920–50 у квартирі № 10 проживав Бертьє Давид Соломонович (справж. – Лівшиць; 1882–1950) – скрипаль, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1938). У 1920–30-х рр. багато концертував, викладав у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка (з 1922 професор), був першим скрипалем квартету Київської філармонії. Одночасно у 1920–25 викладач класу скрипки в музичній школі єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга», брав участь у багатьох її культурно-громадських заходах у Києві.

1907–12 у садибі проживав Домбровський Мар’ян Павлович (1876–1958) – піаніст, педагог. Після закінчення Санкт-Петербурзької консерваторії (1900) працював у Саратові. З вересня 1907 старший ординарний викладач класу гри на фортепіано Київського музичного училища Російського музичного товариства. З 1913 професор Київської консерваторії. Пізніше мешкав на вул. Пушкінській, 2/11 (будинок не зберігся). 1922 емігрував у Варшаву.

У 1910-х рр. у садибі містилися редакція і контора «Вегетарианского обозрения» (1912, редактор – адвокат Й. Скловський); книговидавництво і книжковий склад «Самопомощь» (видавці – Л. Фіш, Й. Перпер), видавниче товариство Л. Фіша, контори довідкових видань «Вся Россия. Адресная и справочная книга Российской империи» і «Весь Юго-Западный край».

Тепер частину приміщень садиби займають торговельні та комерційні заклади.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5638, 5648, 6241; ф. 297, оп. 1, спр. 103; ДАКО, ф. Р-767, оп. 1, спр. 11, 39; Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997; Российская еврейская энциклопедия: В 5 т. – М., 1994. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1019 – 1020.