	?
Лист на сайт
Стрічка новин (RSS)

1982 р. Паспортна інформація

Пам’ятник екіпажу бронепоїзда “Таращанець”

Пам’ятка історії, монументального мистецтва

1919 р.; 1974 р.

Розміщення:

м. Київ, сквер між вулицями Заслонова та Ялтинською.

Загальний опис:

Пам’ятник являє собою скульптурну композицію, що складається з семи фігур, встановлену на постаменті. У центрі композиції зображено командира екіпажу, праворуч від нього – медсестру, що підтримує помираючого. Ліворуч від командира ми бачимо постаті залізничників, один з них тримає у руках снаряд. Позаду зображено матроса-чорноморця у морській формі. В усіх обличчя суворі, напружені, але горді й нескорені.

Поруч встановлено гранітну стелу з написом:

“ЛУЧШЕ УМЕРЕТЬ СВОБОДНЫМИ, ЧЕМ ЖИТЬ РАБАМИ!

Ці слова палали на броні “Таращанця” – легендарного бронепоїзда, екіпаж якого в серпні 1919 року захищав Київ від банд білогвардійців.

Вдень і вночі вели герої нерівний бій,

Вони не допустили ворога до міста,

Врятувавши життя тисячам киян.

Їх залишилося тільки сім.

Підбито гармати, патрони скінчились.

Оточені ворогом, нескорені, вони підірвали себе

Разом з бронепоїздом, віддавши життя

За перемогу революції.”.

Ще один текст знаходиться на бронзовому злитку, який закопаний в землю біля пам’ятника:

“Тут поховані герої “Таращанця”, що віддали життя за владу Рад. Вічна Вам пам’ять і слава!”

Матеріал: скульптура – бронза; постамент – лабрадорит.

Висота пам’ятника: загальна – 3,7 м; постаменту – 0,4 м.

Розміри скульптурної композиції – 3,21,62,5 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Автори пам’ятника – скульптор Зноба В.І., архітектор Пильник Є.О.

Будівник – Живописно-скульптурний комбінат Київського обласного відділення художнього фонду УРСР.

Замовник – Київський міськвиконком.

Споруджено у 1974 р. відповідно до постанов Секретаріату ЦК КП України № 40/5 від 04.08.1969 р. та Ради Міністрів Української РСР № 255 від 12.05.1974 р.

Пам’ятник встановлено на місці поховання героїчного екіпажу бронепоїзда “Таращанець”.

У серпні 1919 р. радянський бронепоїзд “Таращанець” шість діб підряд обороняв від денікінців Дарницький залізничний вузол. Виснажений безперервними боями, його відважний екіпаж, до складу якого входили матроси-чорноморці та залізничники, з передової позиції в Броварах заїхав у Дарницю, щоб набрати для паровоза дров, а в тендер – води. Але було вже пізно: станцію “Дарниця” в ніч з 29 на 30 серпня оточили білогвардійці. Вони блокували радянський бронепоїзд й запропонували таращанцям капітулювати. Проте відважні бійці відхилили пропозицію здатися й під спів морської пісні “Варяг” та гімну “Інтернаціонал” підірвали свою фортецю на колесах і загинули на її уламках.

За даними Центрального Державного архіву Радянської Армії (Москва) – з 25 по 30 серпня 1919 р. екіпажем командував А. Ломакін, політичним комісаром був Василь Форий.

У 1939 р. був споруджений пам’ятник – на гранітному п’єдесталі жерло гармати “гаубиці”, яке залишилось після вибуху бронепоїзда. Під час окупації Києва (1941-1943 рр.) фашисти зруйнували священну пам’ятку-реліквію.