Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Нам лишається відвідати останній пункт нашої подорожі в східні райони України – місто Новоселицю, тепер Новомосковськ, який входив до складу запорізьких земель, але лежав близько до Слобожанщини, його найвизначніша пам’ятка – Троїцький собор, збудований у 1773 – 1778 рр. Якимом Погрібняком із слобідського міста – Нової Водолаги, біля Харкова. Тут втілено, нам здається, не тільки естетичні уподобання запорізького козацтва, а й традиції народної архітектури Слобожанщини.

Про Погрібняка як видатного теслю далеко ішла слава і сягнула аж до Запоріжжя. Отож, коли запорожці задумали будувати храм, їх вибір припав на Погрібняка. На жаль, не збереглося писаної угоди з ним, але до нас дійшли цікаві перекази. Розповідають, що коли помогоричили, то Погрібняк в запалі сказав, що збудує храм, якого ще не було, з дев’ятьма верхами. Декому це здалося неймовірним. Тоді Погрібняк почав лозинкою на землі рисувати храм. Але, очевидно, старі добрі вояки не зрозуміли пояснень майстра. Так із сумнівами і розійшлися. Минуло кілька днів, а Погрібняк не з’являвся. Почали думати, що він втік із сорому. Та незабаром тесля приніс модель дев’ятибанного храму, виплетеного з оситнягу.

Новозбудований храм, видно, вразив сучасників і так вплинув на їх уяву, що створення його могли пояснити тільки участю божественних сил. Під цією легендарною оболонкою криється одна деталь, важлива для історії українського мистецтва. Модель, виплетена з оситнягу, давала змогу теслі не тільки вирішити в загальних рисах об’ємно-просторову композицію та головні конструктивні вузли, але й визначити фізичні розміри споруди та масштабне співвідношення бань і їх складових частин. За допомогою моделі майстер перевіряв загальне мистецьке враження від того, що він задумав. Нагадаємо: діаметр стебла оситнягу – близько одного сантиметра, а середній розмір колод по висоті дорівнює 20 – 25 сантиметрам. Отже, кількість стебел оситнягу в моделі могла відповідати кількості колод для тієї чи іншої частини зрубу. Нам здається, що такою моделлю можна було користуватись як масштабним еталоном.

Дев’ятидольний новомосковський храм надзвичайно компактний. Найбільша баня середня. Поставлені навхрест верхи трохи менші, а бані в між-рукав’ях – найменші. Вже в плані точно додержано симетрії та субординації окремих частин. Подібно до розглянутих вище храмів Слобожанщини, бані новомосковського собору мають у плані вигляд квадратних, з трохи зрізаними рогами, тому позначені більшою силою й енергією. Розвиток і ускладнення плану хрещатого храму в кінцевому результаті привели до формування дев’ятидольної дев’ятибанної церкви. Розвивати далі й ускладнювати план та об’ємно-просторову композицію такої споруди було вже неможливо, тому собор в Новомосковську є вершиною українського дерев’яного будівництва.

Дев’ять гранчастих башт з трьома заломами кожна надають будівлі надзвичайно мальовничого і величного вигляду. Висота храму – 37 метрів. Коли під’їздити до Новомосковська, то вже здалека видно біле громаддя собору, що грандіозними верхами і розмахом можуть бути порівняні тільки з Софією Київською. Тепер вигляд храму гірший, бо в XIX ст. він був пересипаний без збереження ухилу стін до середини й ошальований дошками не у вертикальному напрямі, а в горизонтальному. Але хоч після перебудови бані набрали неприємних «правильних» форм, будівля все ж справляє дуже сильне враження. Уже самі тільки фізичні розміри її приголомшують. Ритм горизонтальних членувань, ритм заломів контрастує з вертикальними площинами і гранями. їх гра і боротьба створюють нестримний каскадний рух мас вгору. Зір увесь час зіставляє широкі стіни лобових граней з вузькими площинами зрізаних рогів, вертикалі підбанників – з похилими криволінійними покрівлями заломів. Але хоч як ці зіставлення відвертають увагу, вертикальні лінії та площини бань спонукають зір стежити за їх рухом у блакитну височінь, де зникають вінчання храму.

Інтер’єр розмахом висотнорозкритого простору дев’яти бань, з’єднаних за допомогою величезних фігурних арок-вирізів, не має собі рівних. Яким Погрібняк вирішив його бездоганно. Він свідомо зробив арки різної висоти, залежно від розмірів бані, і надав їх конфігурації примхливої форми, де не останнє місце належить декоративному мотиву кінської голови, збереженому в народному мистецтві зі старослов’янських часів. Тому перед глядачем, який входить у церкву, розгортається захоплююча картина величезних арок-вирізів, що об’єднують простір дев яти бань. Площини стін, грані зрубів, лінії вирізів увесь час сприймаються щораз у нових ракурсах. Вони то перетинаються, то групуються в ритмічні ряди, то розходяться чи сходяться, увесь час спрямовуючи зір глядача до залитих світлом бань, з якими контрастують нижні частини храму, що потопають в пітьмі, створюючи враження неосяжної грандіозності. Тут можна побачити, буквально фізично відчути, як з окремої ланки споруди – бані внаслідок її розвитку і ускладнення заломами народжується могутній порив, який пронизує всю будівлю і досягає апогею в центральній бані.

Іконостас пізній, в ньому втрачено мистецькі якості, тому він не збагачує інтер’єра. Рокайлева різьба, одноманітна і млява, не являє інтересу. Варті уваги лише утвори ювелірного мистецтва. Серед них виділяється євангеліє, подароване соборові в 1785 році. Орнаментальні оздоби з галузок аканта й рокайлевих елементів розсипані на золотому полі дошки, мов гілля на долівці в зелені свята. Стилістично близьким до нього є інше єезн-геліє – 1791 року. Творча фантазія майстра тут більш дисциплінована. Ритмічний рисунок орнаментів він підпорядковує не тільки форматові дошки, але й медальйонам з мініатюрним живописом. Рокайлеві орнаменти звиваються, йдучи за прямими лініями бордюру або овальними формами медальйонів.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 448 – 451.