Вестерплатте продовжує оборонятися!
«Цілковито знищити Польщу…
Закрити серця до співчуття. Діяти брутально…
Сильніший є правим…»
А. Гітлер, 22 серпня 1939 року
«Оглядаючи наразі укріплення, маємо усі підстави бути здивованими, як поляки могли так довго триматися. Якщо не враховувати трьох бункерів, Вестерплатте не є добре фортифікованим»
Капельмістр з броненосця Schleswig-Holstein
«Вестерплатте – це приклад того як не слід командувати»
Коментар шефа штабу OKХ, ген.-полк. Франца Гальдера щодо німецького керування в боях за Вестерплатте
1 вересня. То не тільки день знань. В усьому світі цей день згадують як початок Другої світової війни – найжахливішої війни в історії людства. 7 днів героїчної оборони польського військово-транзитного складу у Гданську проти переважаючих сил німецької піхоти авіації та флоту увійшли в історію. Вестерплатте – це невеликий шматок суходолу на якому німці вперше замислилися над тим, чи дійсно їх загарбницьким планам дійсно ніхто не зможе протистояти? В радянські роки Вестерплатте подавалося як зразок виняткової мужності простого польського солдата в умовах повної бездарності його верховного командування, що платило життями простих оборонців за свої претензії на територію Гданська. Зрозуміло, що це дуже спрощене уявлення не відповідає істині. Як насправді виглядала оборона Вестерплатте ми намагалися розібратися, подорожуючи до цього пам’ятного місця.
Пам’ятник героям Вестерплатте. Фото автора
В цій подорожі велику допомогу нам надав багаторічний дослідник Вестерплатте, голова товариства історичної реконструкції військового складу на Вестерплатте Маріуш Вуйтович-Подгорський та його книга «Вестерплатте 1939. Правдива історія». Праця цього історика оживила давню дискусію польських істориків відносно конфлікту коменданта складу на Вестерплатте майора Г. Сухарського та його заступника – капітана Ф. Домбровського. З критикою праці М. Вуйтовича-Подгорського та його поглядів на роль Г. Сухарського виступили інші польські дослідники. Для нас українців ця дискусія не є такою важливою, адже кожна сторона конфлікту могла мати свої аргументи. Натомість розібратися в перебігу цієї однієї з яскравих сторінок початку Другої світової війни варто.
Зауважимо, що описуючи ті події, намагатимемося уявити їх, прив’язуючись до того що і сьогодні можна побачити відвідавши територію колишнього складу до чого вас активно заохочуємо.
Море, наше море!
Пам’ятаю як ще навчаючись у школі читав скупу інформацію з шкільного підручника про оборонну війну Польщі з Німеччиною у 1939 р. Поруч з описами стрімкого просування німців по Польщі, в уяву впало повідомлення про оборону польських морських баз-фортець над Балтикою. Однією з цих «фортець» було Вестерплатте – польський військово-транзитний склад. Багато років я прагнув тут побувати. Аж ось в квітні 2012 р. це нарешті вдалося. Коли ми вимовляємо слово фортеця – уява малює неприступні стіни та бастіони, але перше, що впадає в око на Вестерплатте – це розкішна зелень. Урочище було вкрито густим листяним лісом і в далекому 1939 р.
Вид на Вестерплатте, 1930-роки. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Хоча подекуди зустрічаються загадки, що коса була вкрита хвойним лісом, втім це не підтверджується старими фотографіями.Наразі ж на території Вестерплатте абсолютно переважають листяні дерева. Як вказує М. Вуйтович-Подгорський, серед них зустрічаються 60-90 річні буки, наявний навіть 200 річний дуб.
То як же постала посеред цієї зелені фортеця? Історія створення цього складу дуже цікава. Після проголошення по результатам Першої світової війни так званого Вільного міста Гданська, незважаючи на його формальне підпорядкування Польщі, провіз будь-яких польських вантажів через нього був практично заблокований. А на дворі був 1920 р., війна з більшовиками, тож полякам конче необхідно було десь розвантажувати надіслані з Франції військові матеріали.
З цієї ситуації було зроблено висновки і Польща зажадала від Ліги націй права мати своє місце розвантаження військових вантажів у Гданську. Після довгих суперечок з владою Вільного міста Гданська 14 березня 1924 р. Ліга Націй визнала за Польщею право на півострів Вестерплатте під місце, де мали бути створений склад. Остаточно вибір пав на колишнє місце літнього відпочинку на косі, яка утворилася в місці, де колись головне річище Вісли впадало до Балтики. Військово-транзитний склад на Вестерплатте став вагомою складовою польських прав у Гданську.
Тож, невдовзі на місці мальовничого курорту постали обнесений цегляним муром склад, а поруч з цивільними польськими установами в Гданську: польською поштою, митною службою та дирекцією залізниці та ін., функціонував також військовий гарнізон. До 1926 р., коли було пущено в хід польський порт Гдиню, Вестерплатте дійсно слугувало як місце перевантаження військових вантажів. Після цього ж його значення кардинально змінилося. Зазвичай вказується, що незважаючи на практично повну відсутність сенсу утримання військового гарнізону у втраченій з політичної та військової точок зору території Гданська, польський уряд прагнув показати всьому світу що не боїться німецьких погроз. Саме тому він начебто утримував порожній склад у Гданську. Проте це не так. Комендантом Вестерплатте майором Стефаном Фабищевським збудовані за проектом полковника Юзефа Сілаковського склад було перетворено на потужний форпост, який фактично контролював вхід до гданського порту.
Досконало навчені солдати, а не прості охоронці складу, у випадку німецького путчу в Гданську, при підтримці десанту з Гдині (1932 р. поляки показали німцям свою силу раптовою появою есмінця Wicher у гданському порті), мали зайняти стратегічні об’єкти в місті та гданському порту. На випадок війни гарнізон мав наказ запекло боронитися до останньої можливості (не менше 1-2 тижнів, а не 12 годин як зараз стверджує більшість джерел про Вестерплатте). А війна вже стояла на порозі…
1 вересня – початок
Над Балтикою розліглася похмура ще літня ніч з 31 на 1 вересня. Саме в цю останню мирну ніч гарнізон Вестерплатте перебував в стані крайнього напруження. Стосувалося це і нового коменданта складу майора Г. Сухарського, що змінив на цьому посту їх творця С. Фабищевського. Мало хто знає що майор Г. Сухарський будучи комендантом складу насправді відповідав на Вестерплатте тільки за військову логістику. Отримавши чітку інформацію про початок військових дій проти складу, вранці 1 вересня, він не виявляв бажання до опору і своїми рішеннями ослабив її боєздатність, що могло призвести до швидкого захоплення складу німцями. Можливо, він вважав, що опір маленького гарнізону призведе лише до людських втрат, але не вирішить нічого в цьому конфлікті. Вранці 1 вересня у Гданську вийшли газети з статтею «Вестерплатте здалося за 10 хвилин». Тим, не менше зусиллями заступника Г. Сухарського – капітана Ф. Домбровського (досвідчений офіцер-інструктор, до речі нагороджений медаллю за бої з українцями у Львові у 1918 р.) гарнізон Вестерплатте перебував у постійній бойовій готовності. Саме Ф. Домбровський відповідав за організацію оборони.
Капітан Домбровський – фактичний керівник оборони Вестерлатте. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
На світанку 1 вересня за цегляною стіною, що оточувала склад та перешкоджала спостереженням німців, польські чергові почули постріл, про що вони негайно доповіли своєму командуванню. Цей постріл був сигналом готовності до атаки від німецького командира штурмової групи.
Руїни цегляної стіни, що оточувала склад на Вестерплатте. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Адже під покривом ночі тривали німецькі приготування до штурму. З борту шкільного броненосця Schleswig-Holstein, що зайшов напередодні до Гданського порту, начебто з меморіальним візитом, зійшли укриті там німецькі морські піхотинці з Клайпеди під командуванням лейтенанта Хенінгсена, які після обстрілу броненосця мали вдарити на Вестерплатте.
Під покривом ночі німецькі десантники займали вихідні позиції для атаки на Вестерплатте
Німці розгорнули командний пункт в поблизькому старому укріпленні – Мевій Шанець. Фото автора
Керування німецькою атакою здійснювалося окрім броненосця з старого укріплення Мевій Шанець
В той же час німці евакуюють мешканців щільно забудованого району Гданська, який знаходиться по іншу сторону Мертвої Вісли (Портового каналу) від Вестерплатте – Нового Порту. Тут на верхівках високих будинків розміщуються спостережні пункти та вогневі точки.
В 4.45 Schleswig-Holstein, який зайняв позицію на повороті Портового каналу (Мертвої Вісли) напроти укріплення Мевій Шанець, відриває вогонь. Постріли броненосця прийнято вважати першими пострілами Другої світової війни, хоча відомо, що першими польськими об’єктами, які зазнали німецького удару були мирне містечко Велюнь (Лодзьке воєводство), або мости у Тчеві неподалік від Гданська.
В 4.45 броненосець Schleswig-Holstein відкрив вогонь по Вестерплатте
Снаряди калібру 280 мм з броненосця Schleswig-Holstein, фото автора
Переконані в тому, що після обстрілу важкими снарядами (головний калібр броненосець дорівнював 280 мм), поляки повністю деморалізовані, німці кидаються у атаку. Найбільш зручною для атаки були підходи з півдня, де кущі та дерева дозволяли німецьким саперам підійти безпосередньо під мур складу та закласти вибухові заряди та висадити браму у повітря. Одночасно вони намагаються форсувати Мертву Віслу зі сторони Нового Порту та вдертися з боку Балтійського узбережжя.
Залізнична в’їзна брама Вестерплатте – реконструйована на своєму давньому фундаменті. Фото автора
Але німцям не вдалося вдарити раптово. Адже гарнізон, працюючи переважно вночі, окрім системи з кільця укріплених приміщень – так званих вартівень, пронумерованих від 1 до 6 розбудував систему польових укріплень – так звані площадки: «Пором», «Форт», «Пристань», «Лазенки», «Електростанція» та «Вал». Вестерплатте також мало унікальну сучасну сигналізаційну систему власного польського виробництва.
Додатково укріплені були також кошари, які мали товсті підвальні стіни та бійниці.
Амбразура вартівні №6 в нижньому ярусі кошар. Фото автора
Вже за висадженою в повітря брамою німців косить вогонь ручного кулемету капрала Е. Шамлевського з позиції «Вал». Якби його кулемет не заклинив, більшість з них залишилася б тут. Зважаючи на поломку Шамлевський змушений відійти на позицію «Форт».
Позиція «Вал», яка відіграла ключову роль у відбитті атаки 1 вересня. Фото автора
Далі гітлерівців зустрічають шквальним вогнем з кулеметів площадки «Пором» та «Пристань».
Хорунжий Ян Гричман. Фото з мережі
Героєм дня безумовно був хорунжий Я. Гричман, під командою якого залога «Пором» (яку послабив перед німецьким штурмом Г. Сухарський) не здригнулася перед переважаючими силами атакуючих німців (13 польських бійців проти майже сотні німців з штурмової групи), а холоднокровно їх розстріляла.
Через пів години до цієї позиції добрався поручник Л. Пайонк з 6 солдатами. Оборонці попросили про вогневу підтримку, після чого по штурмуючим німцям вдарили міномети встановлені біля кошар. Понісши втрати, гітлерівці змушені були відступити.
Поляки використовують перерву щоб зробити вилазку за головну браму в бік Мертвої Вісли та знищити розташовану перед нею вартівню гданської поліції – перетворену на вогневу точку.
В цей же час польська залога викотила з кошар стару польову гармату російського виробництва (Путіловський завод в Петербурзі) калібру 76,2 мм, пострілами з якої вдалося ліквідувати кілька вогневих позицій та спостережних пунктів німців в Новому Порті. Постріли були точними, бо артилеристи заздалегідь розчистили сектори обстрілу пунктів, у яких сподівалися появи німецьких кулеметів.
Після першої невдалої атаки броненосець підійшов на широту повороту «П’яти Свистків» та о 740 повторив вогонь з відстані 400-600 м.
Броненосець Schleswig-Holstein на повороті «П’яти Свистків». Колаж автора
Під обстрілом ліс на Вестерплатте поступово перетворювався на кладовище повалених дерев та окремих стовбурів. Загалом тут також тяжко поранений поручник Л. Пайонк.
Німці перейшли у повторну більш наполегливу атаку. Цього разу їх підтримували бойовики SS-Heimwehr Danzig з Гданська. Оборонці південного відрізку перед натиском переважаючих сил ворога вимушені були залишити демасковану та сильно пошкоджену снарядами корабельної артилерії позицію «Пором» та відійти до вартівні №1. Німцям вдалося просунутися аж до вартівні №5 де вони вогнем з усіх боків були зупинені. Особливо ефективними були польські міномети, що били з-під кошар.
Мінометники влаштували німцям криваву баню. Фото з мережі
Німці втрачають багато вбитих і поранених, атака захлинається і відкочується. Під вогнем гине командир штурмової групи лейтенант Хенінгсен.
Чому ж звичайні вартівні так вдало оборонялися? Справа в тому, що в їх основі було зроблено украплені льохи з товстими стінами (35 см) та амбразурами, які було замасковано підсаженими кущами троянд. Потрапити до бойового льоху можна було через спеціальний люк у стелі. Але не слід думати що ці приготування не помічали німецькі інспекції складу.
Стрілець у амбразури вартівні № 1. Фото з мережі
Кулеметний вогонь з вартівень був дуже ефективним і породив серед німців легенди про наявність на Вестерплате бетонних фортифікацій, вритих у землю з підземними ходами сполучення. Ці міфи використали й німецькі командувачі, щоб хоч якось виправдати перед Гітлером провал штурму 1 вересня.
Не слід вважати усіх німців такими наївними. Про наявність укріплень на Вестерплатте було добре відомо німецькому Абверу. Проте точні відомості про них не були передані командору броненосця та штурмовій групі, чи то з певності що поляки і так капітулюють, чи то через небажання Абвера ділитися інформацією з іншими частинами.
О 21 годині солдати виконали наказ Ф. Домбровського розкрутити залізничні колії, щоб не допустити прориву німців на броньованому потягу.
Одразу на початку наступу німці відключили струм електропостачання. Оборонці мусили пустити в хід бойову електростанцію в приміщенні кошар. Не плутати з електростанцією розміщеною поблизу Амуніційного басейну.
Електростанція поблизу Амуніційного басейну на Вестерплатте зберігалася до нашого часу. Фото автора
2 вересня – пекло бомбардування
Щоб уявити собі як виглядав другий день оборони складу пройдемо повз захисні вали, в яких знаходилися власне складські приміщення, до вартівні № 5. Донедавна на її місці знаходився військовий цвинтар. Нараз ми можемо оглянути її розкопані релікти. Тут 2 вересня відбулися дуже драматичні події. По боях 1 вересня гарнізон мав відносний спокій. Поляки отримали повідомлення про те, що його вітає Генеральний головнокомандувач. А польське радіо передало інформацію про те, що «Вестерплатте ще обороняється». Таким чином, оборона Вестерплатте набула окрім оперативного ще й пропагандово-психологічне значення.
В той час німці повним ходом готували полякам жахливий сюрприз. Він не забарився. Приблизно о 18.05 відбувся масований наліт німецької авіації: пікірувальників Ю-87 та двох дивізіонів Хе-111. Загалом на Вестерплатте з 60 літаків протягом 40 хв. було скинуто 8,5 т. бомб.
2 вересня Вестерплатте атакували бомбардувальники. Фото з мережі
Капітан Ф. Домбровський згодом згадував:
«Будинок кошар починає «танцювати» якби його пересували на фундаменті. З стелі спадає тиньк створюючи хмари пилу, що подразнюють горло та ніс. Вибігаю на коридор. Бачу гарнізон кошар що тулиться до стін. То тут то там роздаються неспокійні голос – газ».
Тим не менш оглядаючи наразі руїни кошар, слід пам’ятати, що незважаючи на ураганний обстріл та бомбардування навіть на кінець боїв за Вестерплатте вони виконали своє завдання і уберегли гарнізон. Їх жахливе руйнування наслідки якого ми можемо оглядати зараз відбулося в післявоєнні роки цілком свідомо.
Кошари Вестерплатте – вигляд одразу по капітуляції. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Предметом спеціальної уваги німецьких пілотів була вартівня №5. Тож, одна з бомб під час нальоту точно попала в неї, поховавши під її руїнами більшу частину оборонців та кількох солдатів що завітали сюди з інших постів. Як загадував сержант Дейк:
«Вартівня 5, в яку потрапила бомба стояла в руїнах та палала. Тяжкий бетонний дах привалив своєю масою, солдатів, що там знаходилися, вибухнули запаси боєприпасів. То була могила цілого підрозділу разом з його командиром Адольфом Петцелтем, які до останнього стояли на посту… Досягаємо місця. Яка пригнічуючи картина! По цілій вартівні лежать розірвані, спечені шматки людського тіла. Стогін, який нас сюди привів – обірвався. Тому солдатові допомога вже не потрібна. Лежить під стелею на нахиленій стіні, яка ще стоїть, придавлений заваленим перекриттям. Детонація обрушила його з несамовитою силою, тож солдат придавлений багатотонною конструкцією помер».
Але 4 солдати, що тут знаходилися, вижили. Серед них був вже згадуваний у зв’язку з подіями 1 вересня капрал Е. Шамлевський.
Внаслідок бомбардування було розбито колесо Путіловської гармати (що знерухоміло її) та міномети залишені на відкритих позиціях.
Необхідно зазначити, що бомбардуванню підлягали головним чином об’єкти, що були попередньо виявлені аерофотозйомкою, зокрема вартівня №5, так звана підофіцерська вілла, в підвалі якої знаходилася вартівня №3, кошари, казино та ін. Один з солдат гарнізону вартівні №3 згадував:
«Під час бомбардування ми мали таке враження, що знаходимося в замкнутій бочці, яка коливається (…) Солдати, що знаходилися в вартівні (..) заламані, не розраховували взагалі, що з того страшного бомбардування (…)вийдуть живими. Кожен сам по собі в час нальоту думав про близький кінець».
Підофіцерська вілла, в підвалі якої знаходилася вартівня №3. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Бойові відсіки вартівні №3. Фото автора
Натомість позиції «Форт», «Електростанція», «Пристань» та «Лазенки» німцями виявлені не були тож спеціальними цілями для бомбометання не слугували. З кількох з цих пунктів польські солдати навіть застосували проти німецької авіації важкі кулемети на зенітних станках. Як встановив М. Вуйтович-Подгорський, один з Ю-87 був навіть пошкоджений і змушений був приземлитися на аеродромі в Гданську-Заспі.
З борта Schleswig-Holstein бомбардування спостерігали німецькі кадети:
«То було незабутнє видовище, коли окремі бомбардувальники в піке знижувались на Вестерплатте, скидали бомби, а потім по кривій виходили з зони вогню. Повітря дрижало від ударів, розривів бомб. Таку картину я бачив перший раз в житті та був також здивований тим, що незважаючи на таку потужну атаку, життя на Вестерплатте не припинилося».
Після нальоту серед гарнізону відбулася коротка паніка. Г. Сухарський, який зламався психічно і втратив здатність керувати гарнізоном наказав вивісити білий прапор над кошарами. Втім, його заступник Ф. Домбровський зірвав цей прапор. На даху кошар, імовірно, він застрелив солдата, який вивісив цей прапор. Домбровський також змушений був в таємниці від солдат ізолювати Сухарського від командування та в подальшому видавати накази від його імені. Також дійшло до страти кількох панікуючи польських солдатів, що відмовилися далі битися. Докази цієї трагічної справи знайшли 8 вересня німці біля вартівні №4. Це була імпровізована могила в якій знаходилися тіла чотирьох польських вояків.
Зрозуміло одне, якби німці одразу після нальоту вдарили би на Вестерплатте, то напевне здобули би позицію. Чому вони не атакували? Ні, це не білий прапор, що на короткий час був вивішений на даху кошар дезорієнтував німців. Після того як штурмова група понесла значні втрати при першій спробі штурму Вестерплатте і німців просто не було військового підрозділу готового до штурму. Через нескоординованість нальоту з планами наземних військ, ніхто не дав скористатися його наслідками.
Варто зазначити, що довгий час не були знайдені і гідно поховані рештки деяких солдат, що загинули цього дня. Лише в останні роки під керівництвом М. Вуйтовича-Подгорського на Вестерплатте проведено ретельні пошукові роботи, під час яких їх знайдено, розпізнано та гідно поховано у новоорганізованому меморіалі-кладовищі.
Новий військовий цвинтар на Вестерплатте в районі вартівні № 5. Фото автора
Ситуацію було опановано. Замість знищеної вартівні № 5 за ініціативою Домбровського в оборону включилася позиція «Залізнична колія». Окрім того її сектор частково прострілювала неушкоджена аж до капітуляції вартівня №4. А польське радіо знову передало коротке, але таке потрібну всім полякам, що билися, «Вестерплатте далі б'ється!».
Вечорі того дня німецькі відділи ще раз пробують вдертися на Вестерплатте. Після короткої наради з капітаном Ф. Домбровським, який наполягав на продовженні оборони, майор Г. Сухарський наказує знищити шифри та таємні акти. Це в подальшому не дозволило Вестерплатте спілкуватися з військовою базою на Хелі.
Після війни, зважаючи на своє просте соціальне походження, комендант складу майор Г. Сухарський висунутий радянською пропагандою на перше місце героя оборони Вестерплатте. Скромний же капітан Ф. Домбровський залишався в тіні його незаслуженої слави.
Серйозною проблемою, над якою мали замислитися загалом успішні оборонці Вестерплатте, було збільшення числа поранених. Лікар складу, капітан М. Слабий мав все менше засобів для того щоб надавати допомогу пораненим солдатам. Нажаль, військове керівництво не подбало про налагодження на Вестерплатте повноцінної медичної частини, що значно зменшувало можливості оборони.
Продовження оборони
3 вересня німці зранку почали обстріл Вестерпалатте, втім вже не намагалися його здобути. Вони лише проводили розвідку боєм, намагаючись знайти слабкі місця польської оборони. Польський гарнізон отримав інформацію про те. що у війну вступили Великобританія та Франція, що викликало загальне піднесення. Втім реальних дій цих держав поляки так і не дочекалися.
Солдати почали чекати на швидку появу в Балтійському морі британських кораблів. Ніч з 3-го на 4-те вересня минула порівнянню спокійно, незважаючи на німецьку спробу висадження десанту. Оборонці Вестерплатте, що слухали радіо усвідомлювали те, що їх позиція, як і вся польська оборона над Балтійським морем відрізана від решти Польщі. Одна за одною замовкали польські радіостанції в глибині краю.
Зранку 4-го вересня знову заграли гармати Schleswig-Holstein. Німці вирішили знищити все живе на терені складу. Після цього сильна розвідгрупа німців вирушила в атаку. Але застрягла під вогнем з бойових льохів вартівні № 1.
Мало хто знає, що сучасна вартівня № 1, де зараз розміщується невелика експозиція присвячена історії Вестерплатте перенесена з свого початкового місця. Нещодавно групою любителів історії Вестерплатте розкопано первинний фундамент вартівні.
Впродовж усієї оборони Вестерплатте німці також намагалися пробитися на територію складу з боку пляжу, де їх удари успішно відбивала позиція «Форт». В своїй основі вона мала рештки укріпленої артилерійської позиції 1911 р. На позиції постійно знаходився спостерігач, який вчасно давав знати про наближення ворога.
Позиція «Форт» захищала Вестерплатте з боку Балтійського узбережжя. Фото автора
5 вересня відбулася чергова військова рада. Було вирішено продовжувати оборону. Сам Г. Сухарський притримувався позиції про необхідність капітуляції Вестерплатте, яка не знайшла підтримки у більшості оборонців складу.
О 3 годині ночі 6 вересня оборонці Вестерплатте почули дивний гуркіт з південного краю урочища. Спочатку здавалося, що німці готують до атаки танки, зважаючи на що сюди було перекинуто одну з двох протитанкових гармат. Невдовзі на бічних відгалуженнях колії (бо головну було розібрано в ніч з 1 на 2 вересня), які перед війною було заблоковано, показалася цистерна, яку штовхав в бік польських позицій локомотив. Цю цистерну з пальним було запалено далеко від польських позицій пострілом з гармати та серіями з станкових кулеметів, що спричинило німцям страти.
Провалилися спроби підпалити ліс з боку моря чи Мертвої Вісли, через протидію польських частин, а також брак горючого матеріалу після обстрілів. Після обстрілу важких мінометів було значно пошкоджено також будинок кошар. Прибувало поранених. Зазвичай можна прочитати, що бракувало навіть води. Хоча, як стверджує М. Вуйтович-Подгорський, склад на випадок відключення гданського водогону мав автономне водопостачання з свердловини в кошарах, що діяла до закінчення оборони.
Біля 20 години німці знову підвезли дві цистерни з пальним, які були знищені. Пожежа, що вибухнула завдала страт німецьким саперам, втім згасла сама собою. Німці зробили ще одну спробу з цистерною. Але і на цей раз нічого не вдалося.
В пізніх вечірніх годинах в кошарах відбулася чергова нарада керівництва Вестерплатте, де Г. Сухарський вже звично наполягав на негайній капітуляції.
6 вересня німці знищили також залізничну станцію, що знаходилася на території Вестерплатте одразу за залізничною брамою, щоб поляки не мали додаткового об’єкту з якого могли б відстрілюватися.
Фундаменти залізничної станції «Вестерплатте». Фото автора
Капітуляція
Ранком 7 вересня німці роблять наступний вилом в обороні Вестерплатте – фактично знищено вартівню №2. Майор Сухарський потім в полоні згадував:
«Вартівня 1 похилена на бік, як криво поставлена коробка сірників. Вартівня 4 також сильно пошкоджена. Боєприпаси закінчуються (…). Повне безсилля та бездіяльність проти все сильнішого вогню артилерії та мінометів (…)».
Руїни вартівні №2. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Вважається. що з-за цього, а також фатальної ситуації з пораненими майор Г. Сухарський наважився капітулювати.
Втім, як вважає М. Вуйтович-Подгорський подана майором картина фактично не відповідає дійсності. Насправді гарнізон складу панував над ситуацією, а самі німці розраховували здобути Вестерплатте лише по кількох тижнях облоги. Оборонці хотіли битися, боєприпасів було достатньо, а ситуація з пораненими не була такою критичною. Так, хоча, 7 вересня була також практично знищена вартівня №2 над берегом Портового каналу, яку німці розстрілювали впритул з броненосця, проте оборонці продовжували битися у її руїнах.
Втім, цього разу майору вдалося домагатися свого. Ф. Домбровський запам`ятав енергійні дії Г. Сухарського щодо капітуляції:
«На шістку впадає майор. Інформує, що у зв’язку з виломом в нашій оборонній системі – по звалу вартівні № 2, а також з-за браку можливості евакуації поранених i загальної ситуації на фронтах та у краю, вирішив капітулювати. Призначає по телефону та за допомогою гонців зібрати залогу перед кошарами».
Оборонці складу сприйняли звістку про капітуляцію більш ніж прохолодно. Але біля кошар зібралися. Тут, як згадує сержант Дейк:
«Майор Сухарський звернувся до вшикованих солдат. Слова ті були болісні та трагічні. Наша боротьба є безнадійною. Не отримаємо допомоги. Значна частина Польщі вже зайнята гітлерівцями. Єдиний вихід здатися і уникнути тим самим і так вже великих страт в людях. Майор залишає то на вибір солдат, але є переконаний, що перемога все одно буде за нами. Незважаючи на ці слова підофіцери та солдати впадають в розпач. Пройшло дві години, але ми не в змозі прийняти рішення, хапалися за кожну можливість, думки повні розпачі гарячково клубилися в головах. Багато з нас хотіло скінчити ті страждання радше одним пострілом ніж полоном. З важким серцем вирішили ми капітулювати».
Інформацію про майже двогодинне вагання гарнізону, чи треба капітулювати, чи битися далі, підтверджує і Ричард Дузик, наймолодший член гарнізону складу:
«По майже двогодинним роздумам, гарнізон наважився на підписання капітуляції Вестерплатте. Був то найбільш прикрий момент в житті всього гарнізону».
Деякі оборонці пробували протестувати. Ф. Домбровський, який зрозумів, що в такому випадку вже мусить відкрито виступити проти свого командира, більше не заперечував. Солдати пробували бунтувати, але енергійні дії офіцерів це припинили.
Майор Г. Сухарський, що очікував на швидку атаку німців, поспішив в якості парламентера до німців в тому чому був. В результаті німці зробили багато знімків на яких було видно жалісний вигляд оборонців складу. Він також повідомив німцям, що до капітуляції його змусив потужний вогонь броненосця, який начебто зламав моральний дух залоги.
Майор Сухарський одразу по затриманню німцями. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)
Згідно деякій інформації 8 вересня мав бути проведений штурм за участю саперів з використанням інформації отриманої від розвідок боєм від 7 вересня. Багато хто на підставі тої інформації робить висновок про те, що то мав бути генеральний штурм. Однак документи того не підтверджують. Німці 8 вересня готувалися до блокади Вестерплатте.
Зважаючи на це, несподівана капітуляція складу була для них справжнім подарунком. Їх керівництво відкрито визнає, що поляки билися геройські. Польських солдат полічили та повз спалену портову інфраструктуру відвели до Мевего шанця.
Командувач гданськими німецькими силами генерал Еберхарт влаштовує невеликий театр для німецьких та іноземних журналістів, дозволяючи Г. Сухарському на знак пошани до гарнізону залишити при собі шаблю. Ця мить зафіксована на постановочному знімку.
Постановочний знімок капітуляції Вестерплатте. Фото за Вікіпедія
Пошаною до полонених поляків пройнялися і прості німецькі солдати та матроси. Оборонці згадують, що конвоїри дивилися на них з великим подивом, а потім намагалися заговорити та пригостити.
Німці влаштували допит капітана Ф. Домбровського. Той вже нічого не приховував. Подиву німців не було краю. Як це не було бункерів та броньованих веж, а де ж тоді боронилася залога? Після того німці обстежили терен Вестерплатте. Результати цього обстеження переконливо свідчать про те, що на час капітуляції Вестерплатте мало і боєприпаси і запаси провізії для продовження оборони ще як мінімум на кілька тижнів.
З Мевего шанця оборонців автобусами вивезуть до Гданська. По дорозі зібрався гданський люд, щоб подивитися на «бандитів з Вестерплатте». Були і погрози і плювки в шибки автобусів. По початковому допиту ввечері польських офіцерів перевезено до готелю «Континенталь» (навпроти головного вокзалу на тодішній вул. Stadtgraben 7), а решту гарнізону до Біскупської гірки. Тут після семи недоспаних ночей солдати заснули кам’яним сном. У казематах Біскупської гірки, до-речі були вже ув’язнені поштарі з Польської пошти, що добре билися в перший день війни.
Більшість оборонців Вестерплатте переживе полон. Втім, всіх їх вже забрав немилостивий час. Останній оборонець Вестерплатте Ігнатій Сковрон помер 2012 р.
Ми запитали у М. Вуйтовича-Подгорського, чи були серед оборонців Вестерплатте люди, що походили з України? М.В.-П.:
«Напевне так. Треба було б перевірити».
Якщо проаналізувати список оборонців Вестерплатте, знаходимо чимало імен, що можуть свідчити про українське походження солдат: взводний Йозеф Лопатнюк (Józef Łopatniuk)– дата народження: 03.07.1907, командир протитанкових гармат: хорунжий Едуард Шевчук (Edward Szewczuk), 18.02.1892, кошари; стрілець Віктор Черешко (Wiktor Ciereszko), 02.02.1916, вартівня №1, стрілець Олександр Чайко (Aleksander Czajko), 16.03.1916, вартівня №1; легіонер Олександр Круцько (Aleksander Krućko) 1916, вартівня №2; стрілець Віктор Білоус (Wiktor Białous), 30.01.1916, позиція «Пором»/вартівня №1/ кошари; капрал Міхал Плевако (Michał Plewako (Plewak), позиція точно не відома, 15.01.1910; старший стрілець Олексій Ковалик (Aleksy Kowalik), 23.07.1915, позиція №1 протитанкової гармати; стрілець Антон Федорчук (Antoni Fiedorczuk), 13.07.1916, позиція «Лазенки»; стрілець Владислав Хринович (Григорович, Władysław Hrynowicz (Hryhorowicz?), позиція «Колії»; 31.05.1917; стрілець Михайло Сечко (Michał Sieczko), 03.05.1916, місце служби не встановлено; стрілець Олександр Лавринович (Aleksander Ławrynowicz), 1915?, доля не відома. Хоча вважається, що для оборони складу обирали солдат виключно польського походження, вищенаведені імена цю інформацію радше не підтверджують.
19 вересня під час свого візиту до Гданська на терен Вестерплатте завітав А. Гітлер. Він особисто ознайомився з цією «фортецею», що так довго і прикро для німців боронилася.
Під час оборони Вестерплатте з 230-240 солдат польського гарнізону полягло 15 солдат, а 26 – було поранено. Німці загалом ввели в бій 3.5 тис. солдат. Вони ніколи не розповіли про свої правдиві втрати. Вважається, що вони втратили – 50 солдат вбитими та ще 121 пораненими.
Значення оборони Вестерплатте
Оборона Вестерплатте впродовж років розглядалася багатьма істориками та публіцистами, як безперспективна оборона порожнього складу, заради честі польської зброї. Тож 7 днів вважається цілком достатнім до виконання цього завдання.
М. Вуйтович-Подгурський натомість стверджує, що вона була важливим пунктом опору в системі Польського узбережжя. Наказ Генерального головнокомандувача виразно твердив, що гарнізон Вестерплатте має твердо стояти на своєму посту, що означало битися до вичерпання останньої можливості. На жаль, ті можливості вичерпано не було. Вестерплатте задалося, Гданський порт був розблокований, а задіяний проти Вестерплатте значні німецькі сили (біля 2000 чол.) могли без зволікання приступити до акції проти іншим пунктам опору на польському узбережжі. Капітан Домбровський згадував:
«Оборона Вестерплатте виконала важливе оперативне завдання – зв’язувала впродовж семи днів значні німецькі сухопутні та морські сили, які не могли бути використані на іншому відрізку фронту».
Підтверджували це і німецькі командуючі як під час війни, так і через багато років після її закінчення. Так, командор Руге підкреслював, що:
«Падіння Вестерплатте мало важливе значення для подальших операцій на польському морському фронті, адже звільнило значні сили та засоби, а також запаси та технічні засоби боротьби, які були заангажовані в Гданську-Новому Порті».
Замість епілогу
Вестерплатте я відвідав 2012 р. Тоді це місце виглядало досить погано. Не можна було вийти на берег Балтики, той берег який запекло боронила позиція «Форт». Адже тут була обгороджена територія, де відбувається укріплення берегової зони.
На території складу було важко відчути подих часу. Адже тут розставлені громіздкі бетонні стенди, які повністю руйнують історичне середовище. Загалом територія Вестерплатте виглядала запущеною, були наявні численні сліди вандалізму та низької культури відвідувачів.
Фундаменти офіцерської вілли відкриті на Вестерплатте для огляду. Фото автора
Проте зусиллями любителів-реконструкторів Вестерплатте, під керівництвом М. Вуйтовича-Подгурського, що виконував обов'язки директору відділу Вестерплатте в музеї Другої світової війни на території колишнього складу багато чого змінилося. Зокрема, проведено археологічно-пошукові роботи, внаслідок яких уточнено конкретні місця тих чи інших подій в обороні Вестерплатте. Досліджено фундаменти вартівні №1, досліджено і експоновано фундаменти офіцерської вілли та вартівні №5, досліджено місця активних зіткнень. Але саме важливе, знайдено і поховано забутих захисників Вестерплатте, яких поховано на місцевому цвинтарі, зовнішній вигляд якого змінився.
Фундаменти вартівні №5 відкриті на Вестерплатте для огляду. Фото автора
Тож станом на 2024 р. Вестерплатте краще презентує відвідувачам свої таємниці. Проте досі не вдалося створити на Вестерплатте окремий музей. Його статус як відділу музею Другої світової війни абсолютно недостатній. Не завершено поки і адаптацію релікта часів оборони – приміщення електростанції на місце розміщення колекції унікальних історичних артефактів, що мають пряме відношення до історії Вестерплатте.
Джерела:
Gdańsk straci pamiątki z Westerplatte?, 2012
Sensacje XX wieku – Polska w ogniu – O honor żołnierza, 2022
Muzeum Westerplatte powstanie w Kielcach? 2012
Nie znamy historii Westerplatte
Список останнього гарнізону Вестерплатте
Wartownia 5 na Westerplatte. Jak mogła wyglądać? 2022
Kapral Jan Gębura | Wojskowa Składnica Tranzytowa na Westerplatte i jej obrońcy, 2020
Popkiewicz O. Westerplatte, 2022
Starszy legionista Ignacy Zatorski, 2020
Szkudliński Jan Westerplatte 1939. Prawdziwa historia?
Szkudliński Jan Obrona Westerplatte – pierwsze starcie II wojny, 2024
Obrońcy Westerplatte – kanonier Władysław Jakubiak (1916–1939), 2020
Znaleziska związane z ostrzałem artyleryjskim Westerplatte, 2020
Podsumowanie V etapu badań archeologicznych na Westerplatte, 2020
Wojskowe orły czapkowe z Westerplatte, 2021
Wójtowicz-Podhorski M. Westerplatte 1939. Prawdziwa historia. AJ – Press – 2011 – 661 S.
Wirtualne Westerplatte 1939, 2022
Науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»
Іван Парнікоза
Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike