Чатир-Дазький некрополь
О.В. Лисенко
Римський час. Об’єкт знаходиться на північній окраїні с. Верхня Кутузовка, в межах селища підсобного господарства колишнього Тресту їдалень і ресторанів м. Алушта, за 0,6 км до півдня від пам’ятника М.І. Кутузову, відомого під назвою «Кутузовський фонтан», на східних – південно-східних схилах пагорків Ярашка та Шакара (південно-східні відроги гори Чатир-Даг), на лівому березі невеликого струмка – одного з правих приток річки Демерджі, на висоті 517-557 м над рівнем моря, за 7,2-7,7 км від берега моря.
Пам’ятник виявлено в 1980 р. місцевими жителями під час земляних робіт. У 1980, 1982, 1988 і 1990 рр. його дослідження проводилось Гірсько-Кримською експедицією (кер. В.Л. Миц) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР [Миц, 1983, с. 153–156; Миц, 1987, с. 144–146]. У 1993 р. в рамках відпрацювання методики пошуку невивчених поховальних споруджень на території некрополя археофізичною групою Санкт-Петербурзького університету (кер. Т.Н. Смекалова) і Гірсько-Кримською експедицією (кер. В.Л. Миц) Кримської філії Інституту археології НАНУ проводились геофізичні дослідження.
В 1994–1996 рр. вивчення пам’ятника здійснювалося Чатир-Дазьким загоном (кер. В.Л. Миц і О.В. Лисенко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ та Слов’яноСарматською експедицією (кер. М.Б. Щукін) Державного Ермітажу Російської Федерації [Миц, 1994; Миц та ін., 1997, с. 211–221]. У 2001–2002 рр. – Чатир-Дазьким загоном (кер. О.В. Лисенко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ [Лисенко, 2004, с. 36–39]. Всього за 7 років розкрито 0,059 га, досліджено 55 могил [Миц та ін., 2006].
Загальна площа об’єкта – не менше 1 га. Виявлені дві частини некрополя («південна» – 11 поховальних споруджень і «північна» – 43) у 200 м одна від одної. В усіх могилах були поховані залишки кремацій. Віднайдені під час розкопок комплекси за морфологією поділяються на 2 групи. Меншу (12 об’єктів) складають поховальні спорудження з кам’яними (піщаник) конструкціями («цисти», вимостки, що перекривають заповнення, надмогильні «пам’ятники») і керамічними урнами (амфори, гончарні глечики, ліпні посудини), які містять досить численні кальциновані кістки та різноманітні предмети. Більшу (42 об’єкти) утворюють незначні поглиблення в материковому грунті, в заповненні яких знайдені уламки керамічних посудин (у тому числі й обпалені вдруге), попіл, вуглини, кальциновані кістки та невелика кількість виробів із металу, скла і каменю (що часто бували у вогні) в різному сполученні. Багаті поховання в поховальних спорудженнях складної структури (1 група) розташовувались на особливих ділянках.
Всього на Чатир-Дазькому некрополі простежено принаймні 9 варіантів обряду поховання залишків кремації:
1) подвійне одноактне біритуальне поховання (трупоположення і «безурнова кремація») в грунтовій ямі, розділеній вимосткою (2 % могил);
2) урнове поховання в кам’яному «ящику» (7,4 %);
3) поховання в уламках посудин, поміщені в кам’яний «ящик» (7,4 %);
4) урнове поховання у відкритій грунтовій ямі (7,4 %);
5) поховання в уламках посудин, поміщених у відкриті грунтові ями (3,8 %);
6) поховання в ємності з органічного матеріалу(?), поміщеній у відкриту грунтову яму (2 %);
7) безурнове поховання в грунтовій ямі під вимосткою (2 %);
8) безурнові поховання в грунтових ямах під кам’яним закладенням (9,5 %);
9) безурнові поховання у відкритій грунтовій ямі (58,5 %).
Зіставлення відомостей, отриманих під час дослідження могил, дозволяє припускати, що за 1 варіантом були поховані жінка і дитина, за 2 відправлені престижні жіночі та чоловічі військові, за 3 – престижні жіночі поховання, 7 варіант – чоловіче військове поховання, «спалення» 4-6, 8, 9 варіантів містили, ймовірно, останки жінок або дітей. Не виключено, також, що частина поховань 8 і 9 варіантів являє собою не поховальні, а поминальні чи які-небудь інші ритуальні комплекси.
Південна частина пам’ятника перебуває на території селища, забудована, використовується під сади і городи. Північна – частково знищена під час будівництва водозабірників, решту розкопано.
Серед знахідок гончарні (амфори, глечики, чашки, канфар) і ліпні (горщики, миски, глечики, чашки, кубок, тарілка, кухоль) посудини та їхні уламки, елементи озброєння (меч, фрагмент обкладки від піхов меча, 2 сокири, кинджал, умбон від щита та уламок другого такого ж предмета, ручка від щита і 7 різних наконечників списів), знаряддя праці (серпи, ножі, шила, голки, пряслиця, бруси), монети (27 штук – римські антоніани Требоніана Галла та Галлієна, фолліси Діоклетіана, Констанція I, Максиміана, Галерія, Максиміна II, Ліцинія I, боспорський статер 266/67 р. н.е. Рискупорида IV), металеві функціональні деталі костюма (пряжки, фібули), прикраси (шийні гривні, браслети, сережка, накладні бронзові пластинки, різноманітні підвіски, каблучки і персні, намиста). За артефактами некрополь датується 2 третиною (?) III – серединою IV ст.
Аналіз поховального обряду дозволяє припускати, що серед чоловічої частини людей, які залишили пам’ятник, можливо, були германці (мігранти з Північної Європи або їхні нащадки). Серед жінок, видимо, переважали представниці місцевого населення чи інших народів, що жили в Північному Причорномор’ї.
Матеріали досліджень зберігається в Кримської філії Інституту археології НАНУ та Алуштинській філії Кримського республіканського краєзнавчого музею.
Література:
Лысенко А.В. Исследования Чатыр-Дагского некрополя в 2002 г. // Археологічні відкриття на Україні 2002–2003 рр. – Вип. 6. – К., 2004.
Мыц В.Л. Позднеантичный могильник на южном склоне г. Чатырдаг. // Население и культура Крыма в первые века н. э. – К., 1983.
Мыц В.Л. Могильник III–IV вв. н. э. на склоне Чатырдага // МЭИК. – К., 1987.
Мыц В.Л. Чатырдагский могильник последней трети III – первой половины V вв. н. э. (к вопросу о первоначальном месте расселения готов-тетракситов) // Тез. конф. «Византия и народы Причерноморья и Средиземноморья в раннее средневековье (IV–IX вв.)». – Симферополь, 1994.
Мыц В.Л., Лысенко А.В., Семин С.В., Тесленко И.Б., Щукин М.Б.
Исследования Чатырдагского некрополя // АИК 1994 год. – Симферополь, 1997.
Мыц В.Л., Лысенко А.В., Щукин М.Б., Шаров О.В. Чатыр-Даг – некрополь римской эпохи в Крыму. – СПб., 2006. – 208 с.
Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 567 – 569.