Церква Вознесіння

Дзвіниця. Загальний вигляд [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 232]

Церква (дерев.) та дзвіниця (муров.) поч.20 ст. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.].

Дерев’яна церква Вознесіння 1896 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 94].

Вознесенська церква 1896 р. (дерев.) і дзвіниця 1896 р. (дерев.) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

ВОЗНЕСЕНСКАЯ ЦЕРКОВЬ И КОЛОКОЛЬНЯ, 1896 г. Деревянная, крестовая в плане с короткими боковыми ветвями, одноглавая, с поддашием на выпусках венцов срубов. К восточному объему с севера и юга примыкают крохотные боковые помещения. Входы с запада, севера и юга оформлены крыльцами. Центральный объем перекрыт шатровой главой на восьмерике, ветви покрыты скатными крышами, увенчанными главками. Горизонтальное членение масс подчеркнуто широким выносом поддашия. Боковые помещения с лучковыми арочными вырезами объединены вокруг высотно раскрытого центрального пространства. На стенах – масляная живопись XX в. с геометрическими орнаментальными мотивами. Памятник – типичное произведение гуцульской школы народной архитектуры.

На запад от памятника расположена надвратная колокольня каменная (песчаник), прямоугольная в плане, двухъярусная, с пятью проемами для колоколов на втором ярусе. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 232].

Довідка на сайті