Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Різдва, збудована в 1787 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XVI, рис. 1]

План церкви складається з центрального восьмикутника, вписаного в квадрат, і чотирьох, також вписаних в менші квадрати, шестигранників. Церква збудована з дубу [6, т. IV, стор. 253]. Характером архітектурних форм вона найбільш нагадує церкву у Верхньому Бишкині. На хрещатому плані поставлено тільки три верхи. Цим церква у Береці нагадує церкву у Черкаському Бишкині. Зі сходу будова виглядає стрункою, витягнутою вверх. Урівноважують, надають стабільності її силуету бокові рукави, що «підпирають» маси церкви з обох боків. Зруб стін вівтаря при розгляді його зі сходу – струнких пропорцій. Його стрункість підкреслюють гранчастість зрубу і сторчова обшивка. Урівноважує витягнутість форм зрубу стін поясок, що обходить церкву на рівні верху стін бокових рукавів. Крутим, легкохвилястим дахом залому маси зрубу вівтаря переходять у восьмерик ще більш витягнутих вверх пропорцій і далі – у стрункий ліхтар з яблуком. Могутні маси центра підкреслюють стрункість вівтаря. У компонентів центра своя ритміка, у вівтаря – інша.

З південного сходу контур трьох дільниць створює компактну масу, з якої відділяються лише ліхтарі вівтаря й бабинця. В пірамідальному силуеті будови, що різко вимальовується на тлі неба, сміло винесено вгору центральну вертикальну вісь композиції, виявляється динаміка розгортання мас будови, стрімчастість форм верхів, напруженість її композиційного спрямування.

Найбільш спокійні і урівноважені форми має церква, коли розглядати її з півдня чи півночі по лінії головної поперечної осі. Тут повною мірою виявляється могутність форм центрального верху. Почерк, властивий майстрові церкви в Береці, особливо чітко виявляється, якщо порівняти її з церквою в Олешні. Напружена енергія першого залому передається восьмерикові. Хоч він дуже простий (план його незначно менший за план зрубу стін), восьмерик не тільки не «пригнічує» стіни, а навпаки, стрімко підносить вгору масу верху. Перший восьмерик- вузол, що утримує рівновагу об’ємів всіх компонентів будови і ув’язує ритміку лінійної гри верхів. Маса першого восьмерика притягує до себе маси вівтаря і бабинця. Це добре видно, коли розглядати будову з півдня чи півночі, а також на поздовжньому розрізі обмірних креслеників.

Об’єм другого восьмерика центральної дільниці чудово виявляє динаміку енергійного розгортання вверх мас верху і в той же час продовжує тенденцію першого восьмерика у виявленні могутності архітектурної форми.

З півдня (і півночі) архітектурні форми трьох дільниць виявляють себе не ізольовано, а об’єднано. Найповніше з вказаних точок виявляється і декор будови. Ритміку просторових компонентів будови допомагають виявити і віконні просвіти. Верхні вікна у зрубах стін вівтаря, бабинця і бокових рукавів зовні усі виглядають круглими. Такої форми частина їх набула після ремонту обшивки зрубів, бо зсередини у вівтарі, наприклад, тільки східне вікно кругле, а в південній і північній гранях вони мають форму квадрата, вписаного в рівнокінечний хрест з заокругленими рукавами. Якщо уважно придивитись, можна помітити, що у зовнішньому вигляді верх бабинця трохи вищий за верх вівтаря. Церква стоїть на схилі. Щоб у силуеті верх бабинця не «западав», майстер збільшив його висоту настільки, щоб ілюзорно витримати рівновагу східного і західного верхів.

Майстер виявив високу техніку обробки дерева. В зрубах стін і восьмериків вінці в’язано ідеально гладко і рівно. Площа грані справляє враження монолітної. В заломах, навпаки, кожен брус виділяється і грає переливами відсвітів. Перехід від стіни до першого залому майстер робить майже непомітним. А перехід залому, зокрема залому вівтаря у восьмерик, виглядає зовсім інакше: брус одного вінця врізається у брус верхнього вінця сусідньої грані, лінія переходу виявляє гострі зазублини. Структура основних внутрішніх об’ємів читається у зовнішньому вигляді будови, але внутрішні об’єми не є заповненням зовнішніх форм. У зовнішнього і внутрішнього виглядів будови різні завдання і розв’язуються вони різними засобами.

Церква Різдва відмінна (особливо в оформленні внутрішнього об’єму) від інших церков майстрів лиманської школи. Зруб стін вівтаря всередині стрункий, витягнутий вверх. Грані зрубу, орієнтовані по сторонах світу, переходять у залом так м’яко, що коли б не трикутні клини-паруси при західних кутках зрубу та ригелі – при східних, границю між стіною і заломом важко було б помітити. Залом – також стрункий; разом з тим він дуже енергійно зменшує об’єм зрубу стін. Грані залому – дуже мальовничі, вони мерехтять і переливаються тисячами рухливих світлових рефлексів. Восьмерик втричі (на вигляд, а в дійсності лише вдвічі) вужчий за зруб стін. Зверху його прикриває широкий плафон. Ні другого восьмерика, ні глухого ліхтаря, ні темного пірамідального з стрімкими крутими гранями залому, як то ми бачили в інших пам’ятках майстрів лиманської школи, вівтар церкви Різдва не мав. Інтер’єр верху вівтаря завершує яскраво освітлений восьмерик.

Головну увагу всередині, як і у зовнішньому вигляді, майстер приділив центральній дільниці. Стіни центра невисокі. Вони майже непомітно переходять у короткий і дуже стрімкий (75°) залом. Над заломом підноситься залитий світлом високий і не набагато менший за планом зрубу стін перший восьмерик. Скорочуючись у перспективі, восьмерик ілюзорно звужує об’єм верху і тим самим енергійно розгортає його догори. Другий восьмерик, що виростав з короткого другого залому, виглядає з підлоги вже зовсім вузьким (на вигляд втричі вужчий за другий). Завдяки перспективному скороченню граней висота його здається більшою за ширину, що цілком розходиться з дійсністю. Третій залом (55°) не такий стрімкий, як другий і особливо перший; він незначно збільшує ілюзорну висоту верху. Перекрито третій залом широким плафоном. Весь верх потопає в світлі. Незважаючи на те, що центральний верх церкви має лише два восьмерики, майстер зумів надати йому колосальної ілюзорної висоти. Просторовими орієнтирами, що акцентують певні етапи в процесі розгортання вверх внутрішнього об’єму центральної дільниці, як і в інших пам’ятках, служать ригелі, розміщені по вузьких гранях верху стін, верхів першого і другого восьмериків. Бабинець відрізняється від вівтаря лише тим, що на висоті середини зрубу стін в ньому зроблено хори.

Постало питання, чому верхи в церкві перекрито всередині широкими плафонами, чому ліхтарі усіх трьох верхів глухі, чи не внаслідок пізніших переробок стала вона такою? Аналіз обмірних креслеників не дає підстав для такого припущення. Композиційна схема церкви – ясна і логічно завершена. Пропорції компонентів її не порушено. Доводиться в цьому вбачати індивідуальний почерк майстра.

Майстри лиманської школи оформленню сполучення центра з бабинцем і боковими рукавами приділяли велику увагу, робили їх фокусом, в якому концентрувалися головні елементи внутрішнього оздоблення будови. У церкві Різдва бабинець з центром сполучається просвітом на всю висоту його західної стінки і майже на всю її ширину (з боків залишилися невеликі заплечики). Форма цього просвіту дуже проста. З боковими рукавами центр внизу сполучається просвітами такої ж ширини, як і з бабинцем, але округлому контуру просвіту верху майстер надає складної конфігурації. Над нижнім просвітом вирізано один над другим ще два трапецієвидної форми вужчі просвіти. Просвіт з центра до вівтаря такий, як і до південного та північного рукавів.

Триярусні просвіти з центра до південного та північного рукавів в Береці нагадують нам опис П. Алеппським дерев’яної Успенської церкви в Переяславі, складений ним в 1655 р. Про центральну дільницю цієї церкви він писав, що її оточують з чотирьох боків «чотири великі арки. На кожній арці ще дві менші і дуже красиві з боків, так що всіх їх дванадцять» [16]. Отже, звичай оздоблювати просвіти з центра церкви до рукавів «арками в три яруси і красивих в контурах» наші майстри застосовували уже в середині XVII ст.

Вихідний розмір в побудові плану церкви в Береці – довжина центральної дільниці. План центра – восьмигранник, вписаний в чотирикутник, близький до квадрата; його ширина на товщину двох брусів менша за довжину. Довжина східної, західної, південної і північної граней дорівнює 3/4 довжини дільниці (північно-західний кут восьмигранника трохи деформований). Половина діагоналі чотирикутника, що становить південну половину чотирикутника, в який вписується план центра, дає ширину бабинця та довжину південного і північного рукавів.

План вівтаря – квадрат з відсіченими зовшніми кутами. Довжина вівтаря разом з половиною довжини центра дорівнює діагоналі чотирикутника, що становить південну половину чотирикутника, в який вписується план центра. Південна і північна грані вівтаря дорівнюють 1/2 діагоналі квадрата, в який вписується план вівтаря, а східна грань дорівнює 1/2 ширини вівтаря.

План бабинця – чотирикутник з відсіченими зовнішніми кутами (його північно-західний кут деформовано); ширина бабинця на товщину бруса менша, ніж у вівтаря, а довжина – на товщину трьох брусів більша, ніж у вівтаря. Західна грань бабинця дорівнює половині ширини дільниці; північна – повній довжині північної грані вівтаря, а південна – на товщину бруса довша.

Ширина південного і північного рукавів разом з половиною ширини центра дорівнюють довжині центра. Довжина південної грані південного і північної північного рукава дорівнює половині повної ширини цих рукавів, а довжина східної і західної граней – половині довжини південної грані центра.

Розміри зрубів стін, восьмериків і заломів будови визначаються розмірами плану.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює довжині західної грані плану, тобто 3/4 довжини його.

Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює ширині плану центра.

Довжина першого восьмерика дорівнює діагоналі квадрата, в який вписується план вівтаря, а висота – півсумі висоти зрубу стін і першого залому. Висота першого восьмерика і першого залому разом дорівнює половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план центра.

Висота другого залому дорівнює висоті першого залому.

Висота центральної дільниці без другого восьмерика і третього залому дорівнює довжині плану вівтаря і центра, разом взятим. Довжина другого восьмерика дорівнює довжині плану вівтаря, а висота – півсумі висоти першого залому і першого восьмерика. Висота центрального верху до початку третього залому дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря, а висота дільниці (також без третього залому) дорівнює довжині плану бабинця, центра і половини вівтаря, або ж дорівнює висоті рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану будови.

Висота третього залому разом з висотою другого восьмерика дорівнює довжині другого восьмерика (вгорі), висота цілого верху дорівнює подвоєній висоті зрубу стін дільниці. Висота зрубу стін вівтаря і бабинця була така сама, як центральної дільниці, але внаслідок нерівномірного складання зрубів стін (центр навантажений значно більше, ніж вівтар чи бабинець) західна грань зрубу стін бабинця і східна вівтаря дещо вищі зараз за зруб стін центра.

Залом вівтаря вищий за кожний з трьох заломів центрального верху.

Висота верху вівтаря дорівнює ширині його плану, а внутрішня висота дільниці – подвоєній довжині плану бабинця.

Висота залому бабинця на один вінець більша за висоту залому вівтаря.

Внутрішня висота бабинця на товщину вінця більша за внутрішню висоту вівтаря. Восьмерик бабинця вужчий і довший за восьмерик вівтаря; його ширина дорівнює половині повної довжини південної грані плану дільниці.

Висота зрубів стін південного і північного рукавів дорівнює половині ширини плану центра. Внутрішня висота рукава дорівнює діагоналі південної половини бабинця. Південа грань завершення південного рукава (і відповідна грань північного) заломлені під кутом 60°.

Вікна нижнього ряду в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює 1/6 довжини плану бабинця. Вікно верхнього ряду в зрубі стін бабинця закладено на висоті, що дорівнює половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план бабинця. Квадратне вікно у вівтарі закладено на висоті, що дорівнює половині ширини плану центра. Вікно в першому восьмерику центрального верху закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині довжини плану вівтаря, а над підлогою – на висоті, що дорівнює довжині плану центра; центр цього вікна лежить на висоті, що дорівнює половині довжини плану будівлі. Вікно у другому восьмерику закладено над верхнім вінцем першого восьмерика на висоті, що дорівнює половині довжини плану бабинця. Низ цього вікна припадає також на вершину рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині плану будови.

Вікна в восьмериках вівтаря і бабинця закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює половині висоти зрубу стін вівтаря і бабинця.

Просвіт з центра до бабинця має висоту, яка дорівнює довжині плану бабинця. На такій же висоті завершуються і просвіти з центра до південного і північного рукавів.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 104 – 109]