Троцький Лев Давидович

Лев Давидович Троцький (справжнє прізвище – Бронштейн; *26 жовтня (7 листопада) 1879, Янівка (нині село Береславка Бобринецького району Кіровоградської області) – †21 серпня 1940, Мексика) – політичний діяч і літератор.

Був революціонером-більшовиком і теоретиком-марксистом. Він був упливовим політиком в ранні роки Радянського Союзу, спершу як Народний комісар закордонних справ, а потім як засновник і головнокомандувач Червоної армії та Воєнний народний комісар. Він був також одним із засновників Політбюро Компартії. Теоретик перманентної революції. Після боротьби за владу з Йосипом Сталіним у 1920-ті, Троцького було виключено з Комуністичної партії та депортовано з Радянського Союзу. В 1940 році, вже будучи в Мексиці в вимушеному екзилі, він був за наказом Сталіна вбитий Рамоном Меркадером – радянським агентом. Ідеї Троцького є базою для комуністичних теорій, об’єднаних під назвою троцькізм.

Біографія

Троцький народився на Херсонщині в родині єврея-колоніста, багатого землевласника і цукрозаводчика. Він був п’ятою дитиною в сім’ї Давида Леонтійовича Бронштейна та його дружини Ганни Львівни Бронштейн – заможних землевласників з-поміж єврейських колоністів землеробського хутора неподалік від села Янівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Береславка Бобринецького району Кіровоградської області).

Революційну діяльність почав з 1896 – 97. У справі Південно-російського робочого союзу був заарештований і засланий на Сибір (1898). Псевдонім Троцький позичив в наглядача одеської в’язниці. 1902 утік за кордон, де брав участь у газеті «Искра» і співпрацював з Леніном; за революції 1905 повернувся в Росію і був спільно з Парвусом організатором Совета робочих депутатів у Петербурзі, а потім і його головою. 1913 Троцький очолив ліву групу Російської Соціально-демократичної Робочої Партії «міжрайонців», яка влітку 1917 увійшла до більшовицької партії.

1917 повернувся з Нью-Йорка в Росію на пароплаві, разом з бойовиками-реемігрантами і зброєю. Протягом подорожі пароплав був заарештований в Канаді британською колоніальною адміністрацією, але після втручання Черчилля всьому пароплаву дозволили плисти далі. В Петрограді його обрано членом ЦК більшовицької партії і головою Петербурзького воєнно-революційного комітету, який керував жовтневим переворотом. Як народний комісар закордонних справ Т. підписав Берестейський мир, хоч у цьому питанні розходився з Леніном, висунувши гасло – «війни не вести, миру не підписувати». 1918 – 25 – народний комісар військово-морських справ, організатор перемог Червоної армії над білими генералами і усіма ворогами радянської влади. Несе безпосередню відповідальність за розв’язування Громадянської війни і організацію голодомору 1921 року.

Вважаючи себе лівішим від Леніна, Троцький часто розходився з ним, але співпрацював з меншовиками, потім знову повернувся до більшовицької партії, а по смерті Леніна очолив так звану троцькістську опозицію, до якої пізніше приєдналися всі ліві течії в більшовизмі. Після організації публічної троцькістської демонстрації 7. 11. 1927 виключений з партії і засланий до Алма-Ати, а 1929 висланий з СРСР. За кордоном організував IV Інтернаціонал, який об’єднував ліві течії в комунізмі (троцькізм); видавав у Парижі «Бюллетень оппозиции» і керував з-за кордону троцькістським підпіллям в СРСР. Забитий більшовицьким агентом у Мексиці.

Теоретик марксизму

Троцький був визначним теоретиком марксизму, талановитим публіцистом і блискучим оратором. З Леніном, який вважав його найвидатнішою постаттю в ЦК РКП(б), Троцький розходився в питаннях оцінки ролі селянства, а звідси й характеру пролетарської революції. Селянство, за Троцький, як дрібновласницький клас ворожий соціалізмові і не може бути союзником пролетаріату; тому революція в Росії може перемогти лише за умови, що вона буде перманентна, тобто відразу перекинеться на Захід. Виходячи з цього, Троцький у 1923 відстоював військовий похід на Європу. Розпочату в кінці 1920-х pp. індустріалізацію Троцький пропонував фінансувати коштом посиленого оподаткування заможного селянства, але рішуче заперечував сталінську колективізацію. Цю концепцію Троцький пізніше, застосовуючи суцільну колективізацію й прискорену індустріалізацію, перехопив Й. Сталін. Але в 20-их pp. їх розходження, зокрема в питанні побудови соціалізму в одній країні (можливість якої Троцький заперечував) і в питанні колективізації набрали гострого конфлікту, в якому, спираючись на збудований ним партійний апарат і цілковитий затиск партійної демократії, переміг Сталін, який протягом десятиліття по видаленні Троцького з СРСР винищив і всіх його послідовників.

Троцький боровся проти самостійної УНР як «буржуазної держави», але разом з ЦК РКП(б) не протиставляв їй самостійної Совєтскої України, а лише підлеглу Москві УРСР.

Опинившись за кордоном, Троцький виступив з низкою статей на оборону самостійності УРСР.

До другої світової війни троцькізм на Заході мав незначний вплив, гол. в колах лівої інтелігенції, але в 1960-их pp. відродився в активізації крайньо лівих течій комуністичного руху в різних частинах світу і сьогодні є головним виразником «антитоталітарного» (антисталінського) лівого руху по всьому світу.

Боротьба зі Сталіним

Троцький відіграв визначальну роль в революції 1917-22 рр. в Російській Імперії. За деякими джерелами саме через нього йшло фінансування революції з-за кордону (Англія, США), зокрема членами міжнародного банкірського дому Ротшільдів[Джерело?]. Був прибічником теорії постійної (перманентної) революції у суспільстві. Він і його прибічники привселюдно відстоювали необхідність подальшого поширення революції в усьому світі. На відміну від них Сталін і його прибічники відстоювали необхідність закріплення досягнень революції в СРСР (“побудову соціалізму в окремо взятій країні”). Незважаючи на поразку Троцького і його еміграцію, позиції прибічників його ідеї і методів залишались сильними в нижчих ланках радянського державного апарату аж до 1935-37 рр. (“Великої Репресії”), коли влада вже повністю перейшла до рук “сталіністів”.

Троцький в СРСР

До своєї еміграції закордон Троцький зображувався в радянській літературі одним з головних героїв революції. Після періоду репресій і боротьби за владу в радянському держапараті в 1935-37 рр. ім’я Троцького замовчується і його роль в революції зменшується. Така ситуація фактично існувала аж до періоду перебудови в середині 1980-х років, коли в СРСР його знову починають зображувати як одного з героїв революції.

Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.