2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Миколаївська церква, 1730 – поч. 19 ст. (архіт.). Дерев’яна одноверха церква з дзвіницею міститься у центральній частині вимерлого села на місці колишньої поміщицької садиби серед гущавини дерев і чагарників. Стоїть на прузі схилу, що на схід від церкви переходить у яр. Помітної композиційної ролі в ландшафті не відіграє.

Згідно з атрибуцією професора Харківського університету Є.Рєдіна, який вивчав клірові документи та здійснив натурні обстеження й фотофіксацію пам’ятки у 1913, храм збудований у 1730 коштом поміщиці Бухаріної. Спершу церква була тридільною, одноверхою, з прямокутною навою та бабинцем і гранчастим вівтарем. На поч. 19 ст. церкву перебудовано коштом нових власників села Анненкових. Її розширили за рахунок прибудови до нави північного й південного рамен. Над бабинцем улаштували дзвіницю.

При цьому були змінені форми верху, вікон і з’явилися колонні портики, внаслідок чого будівля набула стильових рис російського класицизму. У сер. 19 ст. церква ще раз зазнала реконструкції з добудовою західного притвору.

Зараз будівля приземиста, витягнута в плані, симетрична щодо поздовжньої вісі. Має загальну довжину 24,5 м. Ширина центрального зрубу 7,0 м, висота центрального верху близько 15 м. первісним є центральний і вівтарний зруби однакової ширини. Зараз при відсутності іконостасу добре прочитується головна особливість інтер’єру – загальний характер єдиного нерозчленованого простору. Четверик центрального верху поставлений таким чином, що його північна й південна грані є продовженням відповідних стін, а західна і східна спираються на масивні дерев’яні балки прогоном 7,0 м.

За допомогою плоских трикутних пандативів невисокий четверик переходить у дуже масивний восьмерик. Його грані за сторонами світу прорізані невеликими круглими вікнами (така форма вікон – наслідок перебудови поч. 19 ст.). Восьмерик несе восьмигранну рубану піраміду, що колись вінчалася світловим ліхтарем (зараз ліхтаря немає, а отвір зашито дошками). Бабинець і вівтар перекрито плоскими стелями по дерев’яних балках. У східній грані вівтаря збереглося первісне вікно хрещатої форми. Решта вікон – великі прямокутні та сегментні «ампірні» – є наслідком перебудови поч. 19 ст.; тоді ж західну стіну бабинця переробили таким чином, що виник портик доричного ордера з чотирьох колон в антах з антаблементом і трикутним фронтоном.

Фасадні грані північного та південного рамен також мали портики з високими трикутними фронтонами – чотири колони по фасаду, по три колони – уздовж бічних стін рамен. Збереглося тільки південне рамено; північне втрачене в 1930-х рр. Центральний верх на поч. 19 ст. отримав гранчасте покриття, близьке до сферичного; над бабинцем влаштували дзвіницю каркасної конструкції – восьмерик на низенькому четверику. У гранях восьмерика за сторонами світу влаштовано аркові отвори дзвонів. Шалівка з дощок імітує так званий дощатий руст. Вінчає восьмерик дзвіниці восьмигранний сферичний купол.

У сер. 19 ст. до бабинця прибудували західний притвор, однакової ширини з бабинцем. При цьому чотириколонний портик в антах опинився в інтер’єрі. Новий західний фасад церкви відтворив архітектурні форми попереднього фасаду: це портик, що складається з чотирьох півколон доричного ордера.

Церква складена з дубового брусу на цегляному підмурку, в якому трапляються цегляні блоки формату 25 х 23 х 6,0 см. Найдавніші частини зрубу потибльовані. Довгі дубові тиблі (до 15 см) розміщені вертикальними рядами через 1-2 бруса до самого верха будівлі. Усі зруби ошальовані горизонтально. В інтер’єрі стіни побілені, мальовань не виявлено. Щипцеві дахи по дерев’яних кроквах укриті покрівельною сталлю. У радянську добу церква не використовувалася й зазнала руйнувань.

Миколаївська церква у Бобровому – унікальна пам’ятка української дерев’яної архітектури, найдавніша дерев’яна будівля, що збереглася на теренах Слобожанщини.

Будівля невелика за розмірами, камерного масштабу, проте завдяки лапідарності форм і точно знайденим пропорціям найдавніші частини храму виглядають досить монументально. Архітектурні форми, яких церква набула внаслідок реконструкції поч. 19 ст. – цікавий приклад трансформації класицистичних архітектурних форм у провінційній дерев’яній архітектурі, близькій до традиційного народного будівництва. Церкву виявлено В.Вечерським у 1985 й досліджено у 1988, поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 132-См.

[Довідково-інформаційний фонд НДІТІАМ, № Ф-2403.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 693 – 694.