1975 р. Паспортна інформація

Могила К. В. Білокур

Пам’ятка історії, монументального мистецтва

10 червня 1961 р.

Розміщення:

Київська обл., Яготинський р-н, Богданівська сільрада, с. Богданівка.

Загальний опис:

Бюст встановлено на постаменті, який злегка розширюється доверху.

Постамент прикрашений українським орнаментом, з фасадної сторони викарбуваний напис: “Катерина Білокур 1900-1961”. Могила окантована бордюром.

Бюст зроблено з сірого граніту, постамент – із лабрадориту, бордюр – з граніту.

Загальна висота пам’ятника – 3,2 м.

Розміри:

бюст – 1× 0,7× 0,6 м;

постамент – 1,5× 0,8× 0,8 м;

стилобат – 0,4× 0,9× 0,9 м;

бордюр – 0,3× 1,5× 2,5 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Катерина Василівна Білокур (7.12.1900, с. Богданівка, Київська обл.- 10.06.1961) – український, радянський діяч мистецтв, майстер декоративного українського живопису, народний художник УРСР.

Народилась в селянській сім’ї. Грамоті вчилась сама. Працюючи в колгоспі, К.В. Білокур приймала участь в художній самодіяльності, де розцвів її природний талант до малювання.

Перший закінчений твір – “Берізка” (1934).

Вперше роботи Білокур експонувалися у 1940 році в Полтаві на обласній, а потім у Києві на республіканській виставці. У 1941 році була організована перша індивідуальна виставка художниці.

У 1951 році кращі твори К.В. Білокур були представлені на декаді української літератури і мистецтва в Москві. В цьому ж році Уряд нагородив художницю орденом “Знак пошани”. У грудні 1956 року Указом Президії Верховної Ради УРСР К.В. Білокур присвоєно почесне звання народної художниці Української РСР. Вона приймала участь в декаді української літератури і мистецтва в Москві 1960 року. Її картини демонструвались на багатьох всесоюзних та міжнародних художніх виставках. Кращі твори: “Цар-колос”, “Колгоспне поле”, “Колгоспний достаток”, “Буйна”.

Померла і похована К.В. Білокур в селі Богданівці. 30 жовтня 1967 року, згідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Бондаренка від 15 травня 1965 року, на могилі відкрито пам’ятник.

Пам’ятник виготовлено на кошти громадськості району Київськими міжобласними спеціальними науково-реставраційними виробничими майстернями.

Автори пам’ятника: заслужений діяч мистецтв УРСР І.М. Гончар, архітектор – Л.Ф. Ковбаса.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих № 806 від 23.11.1970 р.

Охоронний № : 1312.

Основна бібліографія, архівні дані:

УРЕ.- Т.1.- Вид.1-е.- С.567-568.

УРЕС.- Т.1.- Вид-во: Головна редакція укр. радянської енциклопедії АН УРСР.- К., 1966.- С.188.

Нагай В.Г. Катерина Білокур // Народна творчість та етнографія.- 1957.- № 1.

Ілюстративні матеріали:

Могила К.В. Білокур. Схематичний план.

Могила К.В. Білокур. Фронтальний вигляд.

Могила К.В. Білокур. Вигляд ззаду.

Могила К.В. Білокур. Вигляд з лівого боку.