Городища

Павло Покас

Городище, ранній залізний вік, раннє середньовіччя (археол). 1,0 км на південь від села, за садом колишнього колгоспу. Займає найвищий мис над правим берегом р. Сейм.

У різний час досліджувалося І.Ляпушкіним, О.Сухобоковим та П.Покасом.

Укріплення городища складаються з двох частин. Перший майданчик займає високий (до 35 м) мис віддалений від сучасного русла р. Псел на 3,0 км. Мис має округлу форму, витягнуту з півдня на північ, заріс чагарником. Мис укріплений невисоким валом (до 1,0 м) з боку заплави, що досягає 4,0 м з напільного боку. В цій найбільш високій частині прорізаний проїзд, ширина якого становить 5,0 м. Безпосередньо перед валом помітні сліди рову шириною до 5,0 м та глибиною 1,0 – 2,0 м. Причому, перемичка між ними відсутня. Розміри першої частини городища становлять 75 х 40 м.

З півдня від першої частини розташований ще один укріплений майданчик неправильної підтрикутної форми. Вал тут споруджений тільки з східного, напільного боку, на інших схилах помітні залишки ескарпу, що переходить у крутий схил. Висота валу становить 1,0 м, його протяжність – 60 м. Ширина рову – 1,5 м, глибина – 1,0 м. Розміри цієї частини городища – 40 х 50 м. З городища походять матеріали скіфського, роменського та давньоруського періодів.

[Сухобоков О. В. Охоронні розкопки роменського городища с. Червоний Ранок Сумської області / О. В. Сухобоков // Археологія. – 1963. – № 15. – С. 112; Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. – М., Л., 1961. – С. 118.]

Городище, розвинуте середньовіччя (археол.). На околиці села в урочищі Джеджеруни. Займає мис правого берега р. Божок, за 5,0 км від заплави р. Сейм. Мис з трьох боків обмежений ярами, висота схилів – до 16 м. З напільного боку майданчик укріплений валом висотою до 4,0 м та ровом шириною 4,0 – 6,0 м, глибиною 1,0 м.

Майданчик городища має розміри 40 х 60 м та зайнятий під городи. З північного боку простежуються сліди в’їзду. Загальна протяжність укріплень – 37 м.

Друга лінія оборони – вал висотою 2,0 м та рів, розташовані за 45 м з напільного боку, західніше першого. За ним знаходиться рів глибиною 2,0 м та шириною 3,0 м. Довжина укріплень тут – 80 м. На північній частині мису вал частково зруйнований на довжину 20 м між його північною частиною та урвищем. Розмір майданчика – 95 х 40 м.

За другою лінією оборони, на полі знаходиться валоподібний насип, розораний в північній частині. Частина валу, що збереглася, має висоту до 1,0 м та розташована за 80 м західніше другої лінії укріплень. Протяжність цієї частини – 130 м. У центрі валоподібного насипу знаходиться підсипка округлої форми діаметром 8,3 м, у той час як ширина валоподібного насипу не перевищує 4,0 м. Всі три лінії оборони розташовані паралельно. З городища походить давньоруська кераміка 12 – 13 ст. та кістки тварин.

[Сухобоков О. В. Отчёт о полевых исследованиях Левобережной славяно-русской экспедиции в 1987 г. / О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – С. 58.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 643 – 64..