Церква Різдва Христа
У майже протилежному кінці міста на шляху до нового житлового масиву Масани з 1994 р. споруджується храмовий комплекс, присвячений 2000-літтю Різдва Христового (рис. 29). Тут, у приміському селі, донедавна стояла дерев’яна церква в ім’я Різдва Богородиці – чудовий зразок барокової архітектури XVIII ст. Всередині 80-х рр. XX ст. цю церкву розібрали. Пам’яткоохоронці Чернігова не мали змоги запобігти її руйнуванню, але встигли зробити фіксаж будівлі, що дасть змогу з часом відродити шедевр народної архітектури.
Авторами проекту храмового комплексу, що споруджується, є священик отець Анатолій (А. Г. Товстогон) і архітектор М. С. Щерба. Комплекс складається з великої церкви Різдва Христового, котру мають надію завершити до 2000 р., маленької теплої церкви і недільної школи. Освячення теплої церкви в ім’я ікони Божої Матері “Життєдайне джерело” відбулося напередодні Великодня 1996 р. Інтер’єр цієї церкви оформлений А. Г. Товстогоном нетрадиційно – в іконостасі тільки дві великі ікони (Спасителя і Божої Матері), царські врата зроблені без звичних зображень євангелістів, а з великими фігурами Благовіщення; над царськими вратами встановлене велике розп’яття.
Церква Різдва Христового споруджена вже майже повністю (завершується монтаж стального каркасу великої бані). Усе зроблено методом народної будови – без залучення підрядної будівельної організації, з матеріалів, наданих підприємствами міста. План церкви являє собою великий хрест із розмірами 27,6×20,1 м, висота верху бані становить близько 30м. В архітектурі храму використані елементи давньоруської архітектури – фронтони, що нагадують закомари П’ятницької церкви, у поєднанні з розкритою в інтер’єр великою українською бароковою банею. Над входом до храму у відкритій арочній структурі розміщені дзвони й великий хрест. Хоча архітектор М. С. Щерба вперше в житті проектував церковну будівлю, просторово-планувальне вирішення храму можна вважати досить вдалим зразком сучасної архітектури постмодерну.
Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 196 – 198.