Церква Вознесіння

Розмір зображення: 1146:874 піксел

Чопівці

Церква Вознесіння Господнього. 1930.

Більшість селян перейшла в православ’я у 1921 р. після суперечки за землю з сусіднім Жуковом та внаслідок зневажливого до них ставлення священика А. Дудинського. Паску 1922 р. освячував уже православний священик з Великих Лучок Іоан Ілечко. Наприкінці цього року за рекомендацією І. Ілечка в село був запрошений постійний священик о. Антон Криницький, що служив у селі у греко-католицькій церкві до 15 липня 1926 р., коли повернувся в Галичину. Згодом окружний начальник Солич з жандармами змусив православних звільнити греко-католицьку церкву і надалі громада молилася просто неба та в школі.

Василь Боішко, призначений священиком у Чопівці 8 травня 1929 р., відразу повів мову про спорудження православної церкви. На зборах прихожан у червні – липні 1929 р. було одностайно вирішено будувати дерев’яну церкву і для цього 18 березня 1930 р. обрали церковний комітет у складі Юрія Вовка, Юрія Якубича, Андрія Лендєла, Василя Логойди та голови Василя Логойди. Ділянку землі (1130 кв. м) погодилися продати Стефан Семурник та Юрій Вовк за 4000 чехословацьких корон, про що склали угоду 20 червня 1929 р. Кожен мешканець села зобов’язався внести 100 або 50 корон. Держава виділила 5000 корон. Сам о. Боішко зібрав 15 000 корон і організував закладення фундаменту. За основу взяли план православної церкви в с. Червеньово, розроблений, очевидно, В. Коломацьким.

У вересні 1930 р. фундамент освятив о. Григорій Пащенко з Руського. В. Боішко взяв у Ракошині позику 10 000 корон і теслі з Руського Дмитро Бицько і Дмитро Логойда розпочали роботу. Згідно з угодою, укладеною 11 вересня 1930 р., майстри повинні були спорудити дерев’яну церкву (17,5: 8 м) біля північного фасаду греко-католицької церкви, оббити каркас дошками, дахи вкрити етернітом, а вежки – бляхою. Всередині мали спорудити хори, престол, жертовник і поміст у вівтарі. Роботу потрібно було закінчити до 10 листопада 1930 р., а оплата становила 2250 корон. Всі витрати на спорудження церкви сягли 49 тисяч корон.

Церкву освятив єпископ Йосип на свято Вознесіння Господнього в 1931 р.

З’ясувалося, що план церкви потрібен був тільки для документації. Насправді церкву збудували у формі видовженого прямокутного приміщення. Каркасну конструкцію оббили зовні і всередині дошками. Довгий двосхилий, вкритий етернітом дах увінчала маленька вежка на західному фасаді та главка на східному гребені даху.

Крім головних дверей, були ще й південні двері, а вікна на бічних фасадах завершувалися аркою, у трикутні секції якої вставили різнокольорові скельця.

Відразу по закінченні робіт громада звернулася до крайового уряду в Ужгороді з проханням про допомогу на вдосконалення церковної споруди: заповнення каркаса цеглою на зразок фахверкової конструкції, штукатурення та встановлення іконостаса. Все це мало обійтися в 31 049 корон, але, мабуть, до цих робіт не дійшло. Іконостасом служили з’єднані разом образи в рамах. Царські двері вирізьбив Василь Логойда, світичі – Гаврило Логойда. З приходом радянської влади громада перейшла в муровану церкву, а дерев’яну розібрали. Частина матеріалу пішла на спорудження дзвіниці близько 1945 р.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 670 – 672.