Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

14. Піч б’ють

(З гурту)

Після вавалькування хати захожують ся піч бити. Тепер повелось, що з цегли мурівчика роблять печі та груби. Але це не скрізь і не так то воно і довговічньо буде мурівницька робота. Вікова і дешева піч – бита. Коло неї захожують ся самі старі баби, що ще при здоровлї, остаркуваті молодиці. Збиття печі – це важке діло, але і святне якесь. Одна од одної жінки знають, якої саме глини треба роздубувати, як ту глину вимісювать, скіко в неї черепя, каміння, залїзячча потовченого треба всипані. Це все їх наука, одна од одної переймана. Муляруванню навчають ся теж одна од одної. Мулярами бувають і человіки – але це зрідка. Щоб же ця робота не нудна була і не така вже важка, з неї баби зробили ціле весілля. Однаково, що на коровгаї, танцюють, в стелю кочергою стукають, співають жартовливих пісень. А як треба ще дужче заміс збить у купу, а вже ось-ось вже сил не хопить, то поберуться за руки і чи танка, чи метелиці’ – не розбереш і якої – так вибігають на місці по глині, тупцяючи ногами і нарешті нагнувшись до заміса руками та ліктями його мнучи ще. Не багато тут їх – душ пять – коли все знаючі дуже баби та дужі, і через те репету того та вигадок тих стіко, що й головою не зведеш. Оце почнуть дітей із себе вдавать і в молодих грать. А це кривить одна одну або кого з відомих у сім знайомого. Вироблюють диковини багато, але ж на диковину і піч зібють: скіко де хат не є розваляних, а печі в їх стоять нерухомі. Дощ, лиха година їх не бере, а щоб звезти ту піч з того місця, то не инакше, як усю цілком зваливши на тачку добру. Так бува, що хата третя уже на однім місці вистроювалась, а піч одна все служила і ще на вітрі довго гуляла, поки діти не побили, як громаків хотіли з неї наробити. Печі бють теж не без заміток:

а) до схід сонця бить починають, щоб хліб був як сонце;

б) кінчають і сама старша хрестить у челюстях і каже: „Господи благослови і Духу святий”, це щоб страва всяка була смашна, і инші якісь є, мабуть.

Як коли стане димити піч, то, було, призивають попа, щоб помолив ся (є і чин у доповненому требникові: „о еже не диміть ся пещі”), а тепер чогось його не звуть, а щось сами там полагодять і таки, мабуть, і приказують щось, бо як без цього бути, коли в хаті за димом жити не можна і хати не натопиш. Комини теж бють і вимальовують як коли манією або якою иншою фарбою. Печи ці круглі і комини теж закруглені.