2018 р. Звід пам’яток України
Розмір зображення: 613:664 піксел
Церква Стрітення Господнього (іст., архіт.), 1642 р.
Дерев’яна церква в Михнівці була збудована для Свято-Стрітенського чоловічого монастиря, заснованого на початку XVII ст. членом Луцького Хрестовоздвиженського братства Філоном Єловицьким (Яловицьким, Яловецьким). Останній належав до багатого шляхетного роду. Ф. Єловицький був відставним ротмістром гвардії Владислава ІV та підстаростою Кременецьким. Засновник монастиря був похований у церковному склепі.
У кінці XVII ст. при монастирі існував іконописний осередок. Пам’ятки михнівської іконописної майстерні, серед яких «Розп’яття з пристоячими» (XVII ст.), «Причащання Святого Онуфрія» (1717 р.), «Спас Вседержитель» (кін. XVII ст.), зберігаються в музеях Луцька та Львова. Відомості про те, до якого часу в Михнівці існував чоловічий монастир не збереглися. Згідно з припущенням Теодоровича Н., монастир було закрито після переходу михнівського маєткуу власність поляків-католиків.
Дерев’яна церква та дзвіниця в селі були перебудовані у 1720 р. У середині XVIIІ ст. маєток належав Єлеонорі Красицькій. У 1726 р. нова власниця наділила церковну парафію землею у розмірі 31 десятини 227 сажнів. Згадок про існування у цей час монастиря не збереглося.
У 1813 р. біля храму спорудилидерев’яну дзвіницю з чотирма дзвонами. Найбільший дзвін вагою 8 пудів виготовили у 1833 р. На ньомувилито зображення Богоматері та Архістратига Михайла. На другому 2-пудовому дзвоні вибито напис «D. GloriaTibi, Domine». Третій дзвін важив 1 пуд 30 фунтів, а четвертий− 15 фунтів. В дзвіниці знаходилася стара ікона Богоматері, виконана на полотні.
Зберігся опис майна храму станом на кінець ХІХ ст. Зокрема, на горному місці у церкві була розташована ікона із зображенням Богоматері, яка тримає Ісуса на лівій руці. Крім того, у храмі були ікони Богоматері, святої цариці Олени, преподобного Онуфрія. Окремі ікони та богослужебні предмети були подаровані меценатами та представниками царської родини.
У 1892 р. прихожани облаштували у церкві двоярусний іконостас з новими іконами.У 1894 р. парафія придбала панікадило, семисвічник та інше церковне начиння. Антимінс для церкви висвятив архієпископ Агафангел у 1869 р.
Серед богослужебних книг у церкві Стрітення Господнього було Євангеліє 1644 р., надруковане зусиллями Братства Ставропігійного храму Зішестя святого Духа у Вільно. Церковне напрестольне Євангеліє було в оксамитовій палітурці з срібними позолоченими кутиками та іконками. Крім того, у храмі зберігалися Апостол 1639 р., стара Тріодь без дати, кольорова Тріодь 1642 р., Служебник 1651 р., виготовлені у львівській друкарні. У користуванні служителів храму були також богослужебні книги з почаєвської друкарні: Псалтир, Требник 1741 р., Трефологіон 1757 р., Октоїх 1757 р., Величання на міські свята 1818 р. Зберігався у храмі також Служебник 1835 р. з московської друкарні.
У кінці ХІХ ст. в Михнівській церкві зберігалося євангеліє з записом, який був розтягнутий на 61 сторінку, розпочинався він словами:
«Року Божия 1647 семого месяца июня пятого дня. За пановання Его милости Пана Филона Єловицкого войскового Володимирского. Пана и добродея нашего надана бысть сия Богудуховенная книга, тое Эвангелиіе… напрестолное, рабом Божиім Василием Тимошевичем и жоное его Зиновиею Ждановою к храму Стретения Господа Бога, то есть вмест и Филонови в монастырюпрез Его Милости заложоныт и збудованым, при сослужителех храма того святого священно иноци Касиян и священно иноциАфанаси, и мирских сослужителех храма того святого, священно … Михаиле Сосновском и священноіерее Іоан Чахровичу вечне и непорушне.
З 1780 р. у храмі велися метричні книги.
У часи існування монастиря у михнівській церквіслужби проводили священноіноки Васіан і Афанасій, священники Михайло Сосновський та Іван Чахрович.Їх імена згадуються у наведеному вище написі під 1647 роком. Після закриття монастиря при церкві залишили лише одного священнослужителя. У 1780-1892 рр. священниками Церкви Стрітення Господнього були: Теодор Леонтович (1780-1789 рр.), Філіп Михалевич (1789-1793 рр.), Сімеон Малевич (1793-1828 рр.), Василь Малевич (1828-1872 рр.), Ігнатій Васильович Малевич (1872-1874 рр.), Теодор Михалевич (1874-1882 рр.), Яків Романовський (1885-1886 рр.), Лев Петрович Павлович (1886-1888 рр.), Ананія Александрович (1888-1889 рр.), Євстафій Подчашинський (1889-1890 рр.), Михайло Фортунатович Мушинський (1890-1893 рр.), Володимир Ясинський (1894-1896 рр.), Андрій Максимович Гуриневич (з 12 березня 1896 р.) У 1906 р. в Михнівці буввідкритий жіночий монастир.
У 1950 по 1989 рр. радянська владазабороняла проводити у церкві богослужіння. У 1980-х рр. будівлю планувалося знести як аварійну.
Зараз церква дерев’яна, однокупольна. У наш час оновлена святиня знову служить для жіночого монастиря.
Джерела та література:
Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. ч. II. Статистические сведения о приходах Волынской епархии. Житомир, 1892,С. 244;
Духовні святині Камінь-Каширщини : фотоальбом / Автор тексту Наталія Пась, ред. Євгенія Ковальчук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2008. – 24 с.;
Карпюк Л. Михнівський малярський осередок XVII − XVIIІ ст. на Волині // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20. – С. 36-38;
Ковальчук Є. Пам’ятки культової архітектури і сакрального мистецтва Камінь-Каширщини (До проблеми збереження) // Минуле та сучасне Волині та Полісся, 2006 р., вип. 20. – С. 129-131;
Михнівський Свято-Стрітенський жіночий монастир. 1642 –… 1996 – 2006 [Текст] : історико-краєзн. нарис / підгот. П. Троневич [та ін.]; фото Ю. Срібний [та ін.]. – Луцьк : ПВД "Твердиня", 2006. – 16 с.: фотоіл. -(Серія "Волинь унікальна");
Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том V. Ковельский уезд / Николай Теодорович. – Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1903. – С. 340-349;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. Т. 1. – Вінніпег : Товариство «Волинь», 1984. – С. 106.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 209 – 213.