1974 р. Чортківська округа

Загальна поверхня 1365 га, (в тому числі 839? двірської посілости), з того 908 орного поля. Число домів: 1921 р. – 132, 1931 – 153. Число населення:: 1900 р. – 1005, 1910 – 868, 1921 – 751, 1931 – 783. За австр. статист. 1900 р. в громаді 806 гр. кат., 88 р.кат., 10 мойс.; в дворі 49 гр. кат., 17 р. кат., 35 мойс. Мова: в громаді 801 укр., 103 поль.; в дворі 45 укр., 56 поль. Пошта на місці, залізн. станція в Торськім (4 км).

Школа за Австрії з українською мовою навчання, за Польщі утраквістична. Вчив тоді учитель українець Борсук.

Село Дуплиська (в прийнятій офіційній назві, а «Дуплищі» в народній) довгої – вузької форми, положене в широкому ярі між високими берегами річки Тупи (Дупи), на південь від Угриньківців. Воно й належало спершу до парохії в Угриньківцях, опісля стало самостійною експозитурою. Назви його частин: Горішний кут, Долішний кут, Під Стінкою, Під Деренівков, Під горою. Назви фільварків: Доброполе, Гелєна, Марцелівка і Лісничівка. Назви піль; Долинки, Поперечні, За цісарсков дорогою, Задні гони. Під могилою і Під могилками. Назви горбів: Під Стінкою, Коло Спаса (на сході), Коло Богородиці (на заході). Назви лісів: Стінка (півд, захід), Студене (на півн. заході), Липники, Деренівка, За горою (півн. схід). На території села були каменоломні і глиниска. В ярах знаходжено багато глиняних черепків, що свідчили про давнину ганчарства, а також старі великі мідяні монети. В полі при дорозі з Дзвиняча до Угриньківців стояли три давні могили, недалеко одна гід одної, середня з них мурована. На полях були хрести; на західному боці на горі за селом стояла статуя Богородиці, на східному боці села на горі – статуя Спасителя. Перед першою війною понад млинівкою були три водяні млини, «фолюші», (де ступами товчено-вигладжувано власної роботи сукно), і олійня.

Часті прізвища в селі: Натуркачі, Стадники, Качурі, Семенцеві, Стасюки, Білоуси, Цьвіріньки, Микитюки, Тимчуки, Яніцькі. Штохалюки.

В селі була нова, велика, мурована церква, поставлена 1896 р. і дерев’яна дзвіниця, а також мурований костел проти двора, до якого доїздив римо-католнцький священик із Заліщиків. Латинники і мішані подружжя розмовляли українською мовою. На 12 родин поляків були 4 спольонізовані німці Франклі. В селі був двір дідича Якубовича з Буковини, що не жив у селі, а мешкав у ньому його сестрінок Богусєвіч, що управляв фільварком «Гелєною», фільварку «Доброполе» доглядав дідич Вартанович із Дзвиняча, а фільварки Лісничівку та Марцелівку орендував жид Рубель. Селяни, переважно малоземельні, займалися крім хліборобства вирубом лісів, а дехто працював на фільварку. В селі були свої мулярі, столярі, ковалі. Жиди перед першою війною орендували фільварки, млини, корчми, вели крамниці, скуповували яйця. Перед першою війною була еміграція головно до Канади, частнинно до Америки, а одна родина емігрувала до Боснії.

На початку століття була в селі читальня Качковського, а від 1906 р. читальня «Просвіти», що приміщувалася спершу в приватній хаті. Тоді існувала теж агенція асекураційкого тое. «Дністер», кружок «Сільського Господаря» і тов. «Січ», В селі відбувались віча в 1907 р. за загальнім, безпосереднім, рівним і тайним правом голосування і люди вибрали до Відня українського посла д-ра Т. Окуневського, адвоката з Городенки. Після війни в селі було ще більше організацій.

Над освідомленням села працювали священики, зокрема душпастир села о. Йосиф Фльорчук. в рр. 1905-1923), читальняники і січовики. Вони скинули старого неграмотного війта, хруня.

До першої війни тільки один хлопець із села вчився в гімназії в Кіцмані.

Селяни зберігали народний одяг: перемітки, горботки, запаски, вишивані сорочки, стьожки, гердани, коралі, намиста з монет, а також сіраки і кожухи.

Відомості про давні часи подав емігрант з 1912 р. Йосиф Семенців при співучасті Варвари Зулінов та Володимира Норіс, про новіші часи деякі відомості подав інж. Ст. Кушей.

Джерело: Чортківська округа. – Нью-Йорк: 1974 р. – Український архів, т. 26.