Пам’ятник судноплавству
Розмір зображення: 800:600 піксел
Фото Івана Парнікози 28 липня 2025 р.
Ні, це не з часів існування Сарматського моря, як дехто міг би подумати. Дошка з написом говорить:
«Пам’ятний знак встановлено на честь ініціаторів та основоположників судноплавства на річці Дністер в Галичі: Товариства парового судноплавства на Дністрі (1863 – 1932) графа Блюхера де Вальдштадта (1876 – 1881), спілки «Парове судноплавство на Дністрі» Броніслава Слонецького і Казамира Наварського (1882 – 1904) та на згадку про річковий порт, пароплви і допоміжні судна «Dnjestr» (1863), «Blucher de Wahlstadt» (1881), «Flis» (1883), «Halicz (1901)», «Łomnica», «Pager» (1904), «Andrzej hr. Potocki», «Okopy sw. Trojcy» (1910), «Osa» (1924), «Rewera» (1932)» [орфографія оригіналу!]
Всі поляки знають, що «Rewera» – це прізвисько Станіслава Потоцького (1589 – 1667), який заснував місто Станіславів (Івано-Франківськ). Довідка у Вікіпедії: uk.wikipedia.org
Ось що пише Національний заповідник «Давній Галич» (25.02.2026 р.):
Багата галицька земля здавна славилася родючими ґрунтами й повноводними ріками. Особливе місце серед них посідав могутній Дністер — торговельна артерія, що ніс свої води через Галичину й Молдавію до Чорного моря. Саме він відкрив для Галича нові економічні можливості.
На початку ХХ століття у місті розпочалося проектування річкового порту (1905 – 1910). Уже 1909 року цісарсько-королівська влада погодила будівництво зимового й торгового порту поблизу залізничної станції. Проєкт передбачав створення великого промислово-господарського комплексу площею понад 26 гектарів із підвідним каналом шириною 30 метрів, ремонтними майстернями, складами та паливними станціями.
Судна заходили до порту через спеціальний канал і потрапляли у просторий басейн. Тут їх ремонтували, завантажували й готували до подальших подорожей. У міжвоєнний період порт став осередком активного життя: по Дністру курсували пасажирські й вантажні судна, зокрема «Галич», а розкішний пароплав «Ревера» возив відпочивальників до Заліщиків і Розвадова. Малі катери «Оса» та «Луква» плавали притоками — Лімницею й Луквою.
Спеціальні служби дбали про глибину річища (не менше 2 метрів), укріплювали береги кам’яно-дерев’яними дамбами. Влітку порт вирувала роботою, взимку — завмирав: судна зимували в басейні або витягувалися на берег.
Після Першої світової війни порт ще функціонував, однак у радянський період занепав. У 1941 році «Реверу» та технічні судна вивезли на Схід, регулярне судноплавство припинилося, ріки поступово обміліли.
Сьогодні про велич галицького порту нагадують лише залишки валів та будинок керівника — мовчазні свідки часу, коли Галич був важливим річковим осередком на Дністрі. facebook.com