Пам’ятний знак Потебні О. О.

Надія Подоляка, Галина Скляренко

Пам’ятний знак Потебні О. О., 1978 (іст., мист.). У центрі села, біля школи. Автор – скульп. Я.Красножон. Розміри – 2,5 х 1,0 м.

Потебня Олександр Опанасович (22.09.1835, х. Манів, поблизу села Гришине – 11.12.1891, м. Харків) – видатний лінгвіст, фольклорист, літературознавець, педагог, член-кореспондент Петербурзької Академії Наук (1877), магістр слов’янської філології (1860), доктор філологічних наук (1874), професор (1875).

Походив з козацького роду. Навчався у Радомській класичній гімназії, а потім на юридичному (з 1851) та історико-філологічному факультетах (1852 – 56) Харківського університету. З 1856 працював учителем 1-ї Харківської гімназії, а після захисту магістерської дисертації («Про деякі символи в слов’янській народній поезії») – доцент кафедри слов’янського мовознавства Харківського університету (з 1860). У 1874 захистив докторську дисертацію «З нотаток з російської граматики». З 1875 – професор Харківського університету, з 1877 – дійсний член-кореспондент С.-Петербургської АН.

Ним розроблені питання теорії словесності, етнографії, фонетики, морфології, синтаксису, загального мовознавства. Досліджував питання взаємозв’язку мови та мислення, мови та нації, походження мов та інше. Нагороджений Ломоносовською премією (1877), Золотою медаллю АН (1878), Золотою Костянтинівською медаллю (1891), Золотою медаллю Російського географічного товариства. Засновник Харківського історико-філологічного товариства (1877), член Товариства російської словесності при Московському університеті (1877), чеського Товариства наук (1887), дійсний член Товариства любителів природознавства, антропології і етнографії при Московському університеті (1890).

Пам’ятник являє собою вертикальну стелу з битого граніту на цементній основі, що спирається на плаский бетонний стилобат. З чільного боку у верхній частині стели – чавунна меморіальна дошка з рельєфним портретом вченого та присвятним написом.

Потебня зображений у зрілому віці, фронтально, погляд, спрямований у далину, портрет детально відтворює риси його зовнішності – правильні риси обличчя, довгу бороду, густе волосся. Доріжка, що веде до стели, та майданчик перед нею викладені квадратними бетонними плитами.

Камерне рішення пам’ятного знаку співмасштабне навколишньому середовищу, органічно сприймається серед зелених насаджень.

[Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 781, оп. 1, спр. 24, арк. 98; Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 518; Франчук В. Ю. А. А. Потебня: кн. для учащихся / В. Ю. Франчук. – М.: Просвещение, 1986. – 143 с.; Голубченко В. Ю. «Слово»-знавці: короткий довідник / В. Ю. Голубченко. – Суми, 1998. – С. 52 – 54; Провідники духовності в Україні. – К., 2003. – С. 523 – 524; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1987. – С. 471.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1079 – 1080.