1974 р. Чортківська округа

Загальна поверхня 1259 га, (в тому числі 485 двірської посілости), з того 855 орного поля. Число домів: 1921 р. – 202, 1931 – 218. Число населення: 1900 р. – 986, 1910 – 956, 1921 – 961, 1931 – 942. За австр. статист. 1900 р. в громаді 820 гр. кат., 49 р. кат., 48 мойс.; в дворі 3 гр. кат., 57 р. кат., 9 мойс. Мова: в громад: 813 укр., 104 поль.; в дворі 3 укр,, 66 поль. Пошта в Касперівцях (5 км). за Польщі в Заліщиках, залізн. станція в Заліщиках (18 км).

Школа 1-клясна, за Австрії з українською мовою навчання, за Польщі утраквістична; вчителі – поляки.

Село Городок, колись містечко, положене стьожкою вздовж ріки Дністра на півн. захід від місця, де річка Серет впадає до Дністра. Також над Серетом було кільканадцять хат і ту частину села називали «На хатках». Західна частина села називалася «на Клобоках».

Сама назва вказує на ролю селища в давніх часах. Положене на високому березі, в княжих часах було зупинкою для купців, що плили з Чорного моря до княжого Галича. Острови при гирлі Серета називалися «Славна». Село Василів на буковинському боці Дністра єдине на нашому терені згадується в літописі.

Під час першої світової війни влітку 1915 р. в цьому місці мадярська дивізія кавалерії сформувала перехід через Дністер.

Селянські поля були положені нв другому боці Серета. Через брак відповідного моста господарювання було утруднене, бо провізоричні мости забирала вода. Аж на кілька літ перед війною уряд побудував тривкий дерев’яний міст через Серет.

В середині села стояла стара мурована церква, поставлена 1799 р. За престолом був вмурованій рельєф гербу гр. Борковськкх, що були «коляторами» села. При церкві була велика дяківка.

Формально Городок був осідком парохії, до якої належали села Кула-ківці і Дунів, одначе парохи мешкали постійно в Кулаківцях, бо парохі-яльні поля знаходилися по лівому боці Серета, в районі Кулаківців.

Коло церкви в Городку стояв пишний палац гр. Дунін-Борковського, а біля нього прегарний парк. Власники мешкали тут лише влітку. В палаці Борковських була римо-кат. каплиця, до якої доїздив польський ксьондз із Щитівців. Латинники розмовляли українською мовою. Фільварочні забудовання стояли на північ від церкви по другому боці дороги.

На т. зв «Лузі» був великим водно-турбіновий млин на Сереті і велика мурована станиця КОП-у (Корпусу Охорони Пограниччя) – на захід від села. Корчма існувала тільки перед першою війною, перед другою війною жила в селі лиш одна жидівська родина рільників.

Селяни були здебільшого сєредньозаможні, багатших було небагато; головно було це ті, що мали поля на правому боці Серета «На лузі», де кукурудза давала рекордний урожай. Двірської землі розпарцельовано дуже мало і то лиш між місцевих латинників. Селяни займалися хліборобством, але над самим Дністром за Австрії мешкали рибалки (їх у селі називали «паскарями»), що взимку займались також кошикарством. Але коли після першої війни на Дністрі став кордон Польщі з Ромуніею, їх зарібки відпали. Так само відпали зарібки малоземельних, що за Австрії перепливали малими поронами «каюками», порушуваними веслами, до буковинського села Василева, де зарібки рільних робітників були трохи вищі. За Польщі до Дністра не вільно було підходити.

Перед першою війною була еміграція до Канади, і на зарібки, і на поселення.

Прізвища в селі: Вітюк, Королюк, Мандзюк, Григорчук, Щербанюк, Осадчук, Скрипник, Мельник, Бобик, Українець, Півторак, Франкель, Чимбур.

Село було свідоме, особливо завдяки праці свого пароха о. Йосифа Фльорчука. В часі виборів голосувало на листу УНДО. В селі в будинку дяківки приміщалась читальня «Просвіти», кооператива і кружок «Сільського Господаря». Молодь гуртувалась у «Лузі». В селі було досить садів.

Відомості подали інж. Роман Коцик та інж. Степан Кушей.

Джерело: Чортківська округа. – Нью-Йорк: 1974 р. – Український архів, т. 26.