2017 р. Звід пам’яток України

Роман Офіцинський

Пам’ятне місце розташування монастиря св. Архангела Михаїла (іст.) Вул. Монастирська, 11. Залишки монастиря збереглися на північно-східній околиці села, за 18 км від райцентру, ліворуч від магістральної дороги Тячів-Рахів.

Монастир св. архангела Михаїла в с. Грушово належить до найстаріших в Закарпатті. Заснований до 1242, тобто до навали монголів, після якої монахи поскаржилися угорському королю Бейлі IV (1215-1270), що нападники знищили їхні документи і майно. У другій половині 14 ст. волоські воєводи Драг і Балиця наділили монастир маєтками. На їхнє клопотання 14 серпня 1391 константинопольський патріарх Антоній IV надав монастиреві ставропігію, що була чинною до 1551. Ігумен став екзархом, наділеним єпископськими правами, за винятком висвячення священиків.

Грушівський монастир слугував резиденцією мукачівських єпископів, зокрема у 1556-1568, 1607 рр., виконував роль культурного осередку, де існувала школа і слов’яномовна кирилична друкарня. Вважається, що коштом трансільванського князя Юрія І Ракоці (1631-1638) в ній видано й першу волоську книгу − переклад Нового Завіту, та вперше перекладені на румунську мову «Псалтир», «Євангеліє», «Діяння Апостолів».

На початку 1690 монастир був зруйнований угорськими кальвіністами. Згодом тут встановили меморіальний кам’яний хрест, біля якого в день св. Михаїла проводили богослужіння.

На згадку про давній Грушівський монастир біля сусіднього села Сепинца (нині Румунія), що на лівому березі Тиси, навпроти с. Грушево, 2003 звели найвищу в Європі дерев’яну церкву (висотою 75 м), а 2005 заснували жіночий православний монастир, де проживає 6 черниць. Неподалік залишків монастиря в с. Грушево Українська православна церква Московського патріархату 2004 теж відкрила жіночий монастир, який у 2006 перетворений на чоловічий Михайлівський. Нині тут проживає 10 ченців та діє сучасна мурована церква.

Влітку 1970 на місці давнього монастиря проводились археологічні розкопки, під час яких виявили цвинтарну церкву 16-17 ст. з внутрішньою шириною 5,5 м і зовнішньою (включно з фундаментами) – 8 м, довжиною із заходу на схід 10 м. У вересні 1997 археологами Ужгородського університету було повторно досліджено залишки храму, під час яких виявили фундамент висотою 2,5 м, кам’яні стіни завтовшки 1 м та дрібні фрагменти фресок. На глибині 2,3 м вдовж південної стіни храму знайдено 8 захоронень монахів, й одне біля вівтаря. Влітку 2008 ченці сучасного376 монастиря провели самовільні розкопки, у т. ч. й поховань, під час яких виявили уламки стін, залишки кераміки та нетлінні останки, що зберігаються у діючому монастирі.

Джерела і література

Білецький П. Таємниці Грушівського монастиря // UA-Reporter.com. – 2008. – 14 листопада; Данилец Ю., Пимен (Мацола). Православные монастыри Закарпатья. – Киев: Изд. отд. УПЦ, 2012. – 237 с.; Жаткович Ю. Нариси історії Грушівського монастиря на Угорській Русі // Науковий збірник, присвячений ювілею проф. М.С. Грушевського. – Львів, 1906. – С. 155-157; Монич О. Мараморошська святиня: нариси з історії Грушівського монастиря. – Ужгород: Патент, 2008. – 246 с.; Орос О. Грушівський монастир і початки кириличного слов’янського книгодрукування. – Ужгород: Закарпаття, 2001. – 272 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 375 – 376.