Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Церква Успіння (стара)

Церква Успіння (стара)

Розмір зображення: 800:498 піксел

Іза. Обгорілі стіни церкви Успіння пр. богородиці, 1901 р. Світлина 1937 р. Миссійний календарь на рок 1938. Ужгород. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 403.

Іза Хустський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1901.

У 1751 р. в селі були дві дерев’яні церкви. Одна в доброму стані, з вежею, з двома дзвонами, вкрита шинґлами, прикрашена всіма місцевими образами, посвячена на Успіння Богородиці. Друга – Різдва пр. богородиці, теж з вежею, з двома дзвонами та всіма образами. У 1801 р. йдеться, очевидно, про ті ж церкви: “вишня коло фари доста добра; нижня мала, стара, зато запераєтся, утварь же єї перенесеться до другої, а что не потребно, най продастся”. Дерев’яна церква Різдва з 1580 р. ще стояла на поч. XX ст. і зазначена в шематизмі 1915 р.

У 1922 р. каноник Василь Гаджеґа згадував з жалем про зруйновану в рідній Ізі дерев’яну готичну церкву Різдва, що походила з XVI ст. У 1920-ті роки Іза стала центром православ’я на Мараморощині, яке поширилося ще в перші роки XX ст. Селяни вважали новозбудовану церкву православною і спір про право власності на муровану церкву Успіння тривав аж до 1931 p., коли справу вирішили на користь греко-католиків.

14 квітня 1937 р. близько 8 год. 30 хв. вечора мурована греко-католицька церква була підпалена і цим зруйнована, але дивом вціліли престол, казательниця та іконостас. Іконостас, як розказують, деякий час прикрашав церкву в Монастирці, звідки ізяни забрали його силою і склали в Феофана Сабова, а тепер цей майстерний витвір встановлено в новозбудованій православній церкві. Збитки становили 400 тисяч чехословацьких корон, але винуватців не знайшли. Спалений храм планували відбудувати, та перешкодили політичні обставини.

Залишки церкви розібрали 12 березня 1976 р. за ініціативою тогочасних голови колгоспу та секретаря парткому і на місці церкви збудували будинок сільради.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 402 – 403.