2017 р. Звід пам’яток України
Зінаїда Гудченко
Розмір зображення: 799:513 піксел
Ансамбль споруд церкви Вознесіння Господнього, 18 ст., й дзвіниці, кін. 19 ст. (архіт.). На пологій терасі схилу гори у мальовничому місці, ізольованому від житлової забудови.
Із західного боку ділянки стоїть дзвіниця, а за нею дещо вище по рельєфу церква, яка північно-західним кутом повернута до входу на терасу. Точна дата зведення будови невідома. Є дані про будівництво церкви у 1792.
В плані церква тризрубна з граневим вівтарем, який з’єднано з навою за принципом п’ятистінки. Така відповідність могла статися внаслідок перебудови первісної церкви зі зміною вівтарної частини чи повної заміни старого храму новим. Архітектурний вигляд, який зберігся донині, дозволяє датувати його кінцем 19 ст.
Церква належить до великої групи закарпатських храмів – тризрубних, з барочними завершеннями вежі-дзвіниці над західним зрубом, високими дахами над вівтарем і центральним зрубом і відкритою галереєю на західному боці. Зовнішній вигляд будівлі змінено після перекриття первісного, очевидно гонтового покриття, листовою сталлю.
Судячи по схожості об’ємної композиції, церкву будували ті ж майстри, що й у сусідніх селах – Задільському й Тишеві (1898). Це дозволяє датувати її приблизно тим же періодом, враховуючи й окремі елементи, використані від старої споруди.
Зруби складено з основних колод, з’єднаних на кутах у «ластівчин хвіст» і встановлених на кам’яні фундаменти. У плані зруби розташовані «кораблем» зі сходу на захід. Центральний, майже квадратний в плані, зруб ширший від інших, вівтарний – трапецієподібний, бабинець – прямокутний, близький до квадрата. Всі зруби однакової висоти, перекриті коробовими зводами і загальним дахом, який плавно переходить з одного об’єму на інший. Композиційним акцентом будівлі є вежа над бабинцем із двоярусним барочним верхом, який складається з восьмигранної сферичної242 главки з перехватом і фартухом, і насадженого зверху чотиригранного ліхтарика з маленькою сигнатуркою. Подібне вивершення і на вівтарній частині даху. Високі стіни церкви по горизонталі розчленовуються круговим опасанням на кронштейнах, яке з заходу переходить у ганок. Над опасанням розташовані вікна з арочними перемичками: більш великі – в наві й бабинці, менші – у вівтарі. У східній стіні вівтаря є кругле вікно.
Зовні стіни обшито гонтом. В інтер’єрі церкви привертає особливу увагу різьблений арочний проріз між бабинцем і навою та позолочений різьблений іконостас.
Поруч церкви розміщена квадратна в плані, рублена, майже двоярусна дзвіниця. Зруб складено з напівколод у простий замок. Зруб нижнього ярусу відкритий, верхній – обшитий гонтом. Дзвінний ярус розчленовано двома заломами по горизонталі, голосниками з арочним завершенням по вертикалі, перекрито шатром з сигнатурками.
Ансамбль церкви й дзвіниці має історико-архітектурну цінність як приклад поширеного в Закарпатті будівництва барокового типу народних культових споруд 18 ст.
Джерела і література
Гошко Ю.Г., Кіщук Т.П., Могитич І.Р., Федака П.М. Народна архітектура кераїнських Карпат 15 – 20 ст. – Київ: «Наукова думка», 1987. – С. 221-225; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1985. – С. 182-183; Сирохман М. Церкви України. Закарпаття. – Львів: «Мс», 2000. – С. 342-343.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 241 – 242.