2007 р. Старовинна святиня залишиться дерев’яною

Марта Дрозда

Дата: 01.08.2007

Тільки минулого року в області згоріло п’ять таких будівель, з них три – пам’ятки архітектури XV-XVII ст. Сучасний стан збереження та використання безцінних пам’яток минулого критичний. Їх просто витісняють нові муровані храми, залишаючи старі дерев’яні церкви “сиротами”.

Проте це не стосується церкви Св. Миколая у селі Ясниськах Яворівського району Львівської області. Тут люди та теперішній священик отець Степан намагаються зробити все для того, щоб ця споруда простояла ще багато років, щомісячно даючи пожертви на церкву.

Історію цього храму кореспондент “ВЗ” відтворила для себе, розмовляючи зі святим отцем та парафіянами церкви. Перша церква – дерев’яна – постала на цьому місці ще у 1680 році. Та оскільки вона з часом стала тісною та трухлявою, у 1880 році церковний комітет Ясниськ вирішив побудувати новий храм.

Стосовно будівництва споруди точилися суперечки: одні хотіли, щоб церква була дерев’яною, інші – мурованою. Як зазначено в одному із документів, нову дерев’яну церкву збудовано у 1900 році, але на хресті, що висить при вході, є дата “1901”, що цілком може позначати дату завершення будівництва.

Довгий час церква була непосвяченою, але відправи в ній відбувалися. Відомо, що матеріали для будівництва підготували за одну ніч. Проектував цю церкву відомий архітектор Василь Нагірний, який до того зробив понад двісті подібних проектів.

У церкві є портрет чоловіка, на рамі якого стоїть дата “1842”. Розповідають, що це портрет доброчинця Ясниського на прізвище Величко. Очевидно, портрет намальовано, коли ця людина була ще у віці близько 35 років. Цей портрет у 1969 році відреставрував львівський митець Володимир Овсійчук. У селі люди говорять, що це портрет пана, який давав дерево на будівництво церкви.

У старому церковному інвентарному списку зазначено, що новий іконостас виготовили на зразок старовинного, який зараз у каплиці сестер Василіанок у Львові. Можливо також, що великі бічні образи та образ св. Миколая малював відомий львівський художник Антін Манастирський.

У церкві ще досі висить дзвін з 1874 року. Над цією датою є напис “Zyg(mund?) Mozer”. Кажуть, це назва власника ливарні дзвонів. Ще у 1824 році у селян був звичай дзвонити влітку перед бурею. Люди вірили, що звуки дзвонів можуть розганяти хмари з градом. Але згодом австрійська влада заборонила дзвонити, бо було багато випадків, коли блискавки вдаряли у дзвіниці і вбивали людей…

Джерело: “Високий замок”