2010 р. Юрасівські “університети”

Іван Леонов

Дата: 11.11.2010

До Юрасівки, що в Ольховатському районі Воронезької області РФ, ми їхали з обласного центру. Позаду лишався Острогозьк (що в часи Костомарова був повітовим центром на два сучасних райони), а російські берізки обабіч дороги змінили українські тополі. Етнічні українські села тут вигідно вирізняються від дещо депресивних російських: ошатні будиночки, «вилизані» обійстя, на пасовиськах чимало гусей, ягнят та телят.

Такою зустріла нас і Юрасівка – село, де пройшло дитинство українсько-російського історика Миколи Костомарова. «Ви перші, хто приїхав до нас iз Великої України!» – здивували нас місцеві мешканці. Ми – це голова Української всесвітньої координаційної ради, відомий поет Дмитро Павличко, його заступник, екс-депутат Михайло Ратушний та інші.

Вже перші хвилини спілкування засвідчили, що селяни неабияк пишаються, що Костомаров народився саме на цій землі. Утім зберегти пам’ятки, пов’язані з видатним земляком, нащадкам практично не вдалося.

Уже давно немає садиби Костомарових. Сільський учитель історії Сергій Величко каже, що, згідно з його пошуками, вона була десь поблизу крейдяних гір, які тут добре видно з центру села. Поруч із нинішнім меморіалом загиблим у війні колись була Георгієвська церква. Нині ж тут пасеться птиця, інколи дітвора грає у футбол. Про Костомарова нагадує лише колишня церковно-приходська школа, яку історик побудував у 1880 році поруч із храмом.

Микола Іванович пожертвував на освіту колишніх кріпаків (кріпачкою була і його мати) 4 тисячі рублів. Школа проіснувала 103 роки – чимало нинішніх мешканців Юрасівки пішли у доросле життя саме з її стін.

У 1983 році тут побудували нову сучасну школу, а костомаровська почала занепадати. На старих фото вчителя Величка видно, що шибки тут повибивали, стіни розмалювали непристойними сюжетами, понаписували матюків. Утім на початку тисячоліття місцева влада згадала про єдину вцілілу на всій Воронежщині пам’ятку про Костомарова. Будівлю школи відремонтували, розібрали дерев’яні прибудови та закрили її на замок. Але через те, що школа Костомарова після реставрації роками стоїть холодна, тут потроху відпадає штукатурка, потрібен косметичний ремонт.

«Плануємо тут розмістити музей Костомарова, адже експозиції нині зберігаються в шкільному музеї, – каже головний спеціаліст відділу культури Ольховатського району Антоніна Дворнікова. – Але доки до цієї будівлі не підведено газ, усе гальмується».

Загалом юрасівці бережуть пам’ять про видатного земляка. Так, директор Ольховатського краєзнавчого музею Ольга Івахненко здивувала гостей з України вільним декламуванням вірша Костомарова «Зірка». Натомість поет Дмитро Павличко, який давно мріяв потрапити до Юрасівки, акцентував на драмі Костомарова «Кремуцій Корд», яка свого часу його неабияк вразила.

Пан Павличко легко знайшов цей твір у збірці творів Костомарова у шкільному музеї, натомість самі юрасівці про драму з античним сюжетом нічого не знали. «Обов’язково прочитаю», – пізніше казав вчитель історії Величко. «Приїжджайте до нас іще», – запрошували інші після гостинного чаювання.

Джерело: “Україна молода”