1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Покровська церква, збудована в 1763 р.

[Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки Полтавской епархии. «Полтавские епархиальные ведомости», 1888, № 16-18]

Пам’ятка триверха, дубова. За планом належить до групи тризрубних. Усі три зруби – чотиригранники.

Серед народних архітекторів-монументалістів майстер калинівської пам’ятки відзначається своєрідною індивідуальністю. Небагато збереглося пам’яток, де б так точно, гранично чітко, логічно, послідовно було витримано побудову плану і об’ємів дільниць. Майстер калинівської церкви скоріш математик, ніж архітектор. Його приваблювало втілення в будівлі математично-логічних формул. Тому Покровська церква в Калинівці позбавлена лірики і будь-яких архітектурно-художніх «вольностей», навіть дещо сухувата.

І в зовнішньому вигляді, і в інтер’єрі пам’ятка справляє враження солідної будівлі. Майстер оперує невеликою кількістю простих за формою вагомих компонентів. Корпус зрубів стін складається з трьох чотиригранних зрубів стриманих пропорцій, вагомих і в той, же час струнких, з нахилом граней всередину.

Верхи також вагомі, але їх компоненти енергійно розвивають рух об’ємів вверх. Центральний верх значно перевершує верхи вівтаря і бабинця. Стрімкий перший залом центрального верху переводить об’єм дільниці в восьмерик стриманих пропорцій; другий залом, стрімкіший від першого, різко зменшує об’єм верху і переводить його в глухий ліхтар. Висота центрального верху і висота зрубу стін дільниці зовні оптично урівноважені, хоч фактично перша перевершує другу. Зруби стін вівтаря і бабинця завершуються стрімко засклепленими заломами, що переходять в глухі ліхтарі. Верх бабинця дещо нижчий за верх вівтаря. Дахи заломів усіх верхів зберегли первісну форму. Їх грані плоскі і прямолінійні в контурах. Главки всіх верхів – пізнішого походження. Зовнішній вигляд будови витримано в простих і динамічних формах.

В інтер’єрі форми компонентів дещо відмінні від їх зовнішнього вигляду.

До центра бабинець відкривається широким і високим просвітом; верхня частина просвіту ширша від нижньої, вона завершена трицентровою викружкою.

Центральна дільниця в інтер’єрі справляє враження просторого і високого приміщення. В дійсності внутрішня висота центральної дільниці не досягає 18 м, але за допомогою вироблених довголітньою будівельною практикою засобів майстер ілюзорно робить її значно вищою. Грані першого залому центрального верху переводять стрімким рухом об’єм дільниці в стрункий восьмерик, який в свою чергу розвиває рух об’єму дільниці вверх. Перший залом в інтер’єрі виглядає значно вищим і стрімкішим, ніж зовні. Стрімкішим в порівнянні зізрубом стін виглядає в інтер’єрі восьмерик. Завершують формування внутрішнього простору дільниці стрімкі грані верхнього залому, напівосвітленого рефлексами світла, що ллється з вікон восьмерика. Верхній залом перекрито плоским плафоном.

Зруб стін вівтаря всередині виглядає значно стрункішим, ніж зруб центра, бо його висота більш ніж в 1,5 раза переважає довжину плану. Зруб стін переходить в стрункий залом, перекритий плоским плафоном.

Залом бабинця подібний до залому вівтаря, але він трохи нижчий, а плафон його трохи більший.

Прямокутні зруби стін переходять у восьмигранні заломи так: в верхні вінці зрубів в кутах врубано чотири оздоблених знизу різьбленням бруси; ними і починаються вузькі грані заломів. Пазухи в кутах зашито дерев’яними похилими клинами. Ригелів в калинівській пам’ятці немає.

Аналіз обмірних креслеників показав, що в натурі план будівлі розбивався так: відкладався на землі розмір ширини центральної дільниці, який і був вихідним в побудові плану. Повна довжина центральної дільниці – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині тієї ж дільниці. Прямокутники вівтаря і бабинця будувалися так: брали 1/2 повної ширини центра – вона давала довжину вівтаря і бабинця; а половина діагоналі східної половини центральної дільниці давала ширину вівтаря і бабинця.

Висота зрубів стін, всі розміри зрубів заломів і восьмерика залежали від розмірів плану і були пропорційними їм.

Висота зрубів стін усіх трьох дільниць дорівнює повній довжині плану центра, або апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині плану центра.

Висота першого залому дорівнює 1/3 довжини зрубу стін дільниці (вгорі) або 1/2 діагоналі східної половини плану вівтаря.

Довжина і ширина восьмерика перекликаються з відповідними розмірами плану вівтаря: довжина восьмерика дорівнює довжині вівтаря, а ширина – ширині вівтаря і висота – 1/2 довжини зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота центрального верху дорівнює повній ширині плану центра, а внутрішня висота центральної дільниці – повній довжині плану центра плюс повна його ширина, або довжині будови на рівні верхніх вінців зрубів стін.

Висота залому вівтаря дорівнює 1/2 діагоналі чотирикутника, який вписується в восьмигранник – основу залому вівтаря. Висота залому бабинця дорівнює висоті першого залому центрального верху. Вікна в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану центра. В восьмерику вікна закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 діагоналі плану вівтаря, а верх просвіту вікна лежить на висоті, що дорівнює сумі повної довжини плану центра і бабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 195 – 197]