Меморіальний комплекс

Катерина Торяник

Меморіальний комплекс: Братська могила радянських воїнів, 1943; Пам’ятні знаки на честь Свідерського О.Г. та загиблих воїнів-земляків, 1996, 1997 (іст). Центр села, біля клубу. Поховано 126 воїнів 24-го стрілецького корпусу 226-ї, 221-ї стрілецьких дивізій, 248-ї окремої курсантської бригади 60-ї армії. Загинули 13 вересня 1943 під час визволення села Карабутове та Нехаївка від німецько-нацистських загарбників та померли від ран у 408-му ОМСБ.

Серед похованих – Хасанов Хатіф Хусаїнович (1916 – 43) – Герой Радянського Союзу (17.10.1943), командир кулеметної обслуги 248-ої окремої кулеметної бригади. Під час визволення с. Нехаївки він кулеметним вогнем знищив 34 німецьких солдата, відбив декілька атак. Тяжко поранений потрапив у полон. Після знущань був розстріляний нацистами.

У 1957 останки загиблих воїнів з сіл Карабутове та Нехаївки перенесені до братської могили, на якій у тому ж році на цегляному постаменті /2,0 м/ встановлено бетонну скульптуру воїна /2,6 м/. Біля підніжжя пам’ятника встановлено дошку з прізвищами 11 загиблих воїнів.

У 1997 праворуч від могили встановлено 2 металеві стели з прізвищами 221 воїна-земляка, які загинули на фронтах Другої світової війни.

У 1996 ліворуч від могили встановлено пам’ятний знак /1,0 х 0,5 м/ на честь О.Свідерського.

Свідерський Олександра Григоровича (10.06.1908, с. Карабутове – 17.04.1944, м. Бахчисарай) – Герой Радянського Союзу (16.05.1944, посмертно), майор.

Народився у сім’ї службовців. Закінчив сільську школу, працював секретарем Конотопського райкому профспілки радторгслужбовців. У Червоній Армії з 1928. У 1931 закінчив Кіровське кавалерійське училище, у 1932 – КУКС. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941. Командир 867-го самохідного арт. полку (19-й танковий корпус, 4-й Укр. фронт). Відзначився у бою 11 квітня 1944 за м. Джанкой (Кримська обл.).

Артилеристи підбили танк та бронепоїзд, знешкодили 4 зенітні установки, чим сприяли прориву радянських танків у місто. У боях на підступах до Севастополя у районі с. Углове був смертельно поранений. Нагороджений орденом Леніна, медалями.

Похований у братській могилі в м. Бахчисарай. Село Углове, де він загинув перейменовано у Свідерське. У м. Йошкар-Ола на залізничному вокзалі і на вулиці, що носить його ім’я, встановлені меморіальні дошки. В смт Параньга (тепер Республіка Марі, Російська Федерація) названа вулиця його ім’ям.

[Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. Список безповоротних втрат 226 СД, ф. 1500, оп. 2, спр. 3, арк. 125. Список безповоротних втрат 248-ї окремої курсантської бригади; ф. 33, оп. 793756, спр. 51, арк. 17 – 18, ф. 2054, оп. 2, спр. 3, арк. 5, 45; Державний архів Сумської обл., Ф. НДБ «Хронологический справочник о временной оккупации немецко-фашистскими захватчиками Сумской области и ее освобождение Красной Армией 1941 – 1943». – С. 75; Паспорти військових поховань Сумського обласного військкомату. Облікова картка № 622; Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М., 1988. – Т. 2. – С. 424, 680; Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник. – К., 1997. – С. 462; Гріченко І. Т. Подвиг : документальні нариси про Героїв Радянського Союзу / І. Т. Гріченко, Н. М. Головін. – Х., 1973. – С. 245.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 509.