1974 р. Паспортна інформація

Обеліск слави

Пам’ятка історії, архітектури

Листопад 1943 – квітень 1944 р.

Розміщення:

Автономна Республіка Крим, м. Керч, Кіровський р-н, гора Мітридат.

Загальний опис:

Обеліск тригранний, що злегка звужується, на шестигранному, із трьома відкрилками, постаменті. Висота обеліска – 24 м. Площа постаменту – 151 м2.

Пам’ятник побудовано з місцевого каменю-черепашнику. Усередині обеліска встановлена тригранна металева щогла, прикріплена до бетонного фундаменту анкерними болтами. Улаштовано громовідвід у вигляді вправленої у вершину пам’ятника металевої лозини, що з’єднана із щоглою каркаса. На відкрилках постаменту поставлені три 76-ти міліметрові гармати: реліквії боїв за Керч.

На фронтальній стороні, зверненій до центру міста, на висоті 10 м від рівня землі, прикріплений макет ордену “Слави” діаметром 80 см.

На висоті 8 м напис, складений із бронзових літер: “Бессмертным Героям – Советская Родина. Генералам, офицерам, сержантам и рядовым Отдельной Приморской Армии и морякам Азовской военной флотилии, павшим смертью храбрых за освобождение Крыма. Ноябрь1943 – апрель 1944”.

На відстані 20 м південніше обеліска у 1944 р. побудована тристулкова меморіальна стела. У її центральній частині напис: “Вечная слава воинам, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины !”

Ліворуч та праворуч, на 8-ми мармурових дошках, написані імена 32-х воїнів, що загинули в боях на Керченській землі, з них 15 Героїв Радянського Союзу:

“Герой Советского Союза гв. генерал-майор Аршинцев Б.Н.

Герой Советского Союза капитан Алиев Ш.Ф.

Герой Советского Союза лейтенант Бондаренко В.П.

Капитан Белов А.А.”

“Гв. майор Дулиев З.М.

Герой Советского Союза сержант Егоров В.И.

Гв. ст. сержант Иванов Я.Д.

Герой Советского Союза капитан Коренков И.А.”

“Герой Советского Союза ст. сержант Караханян А.С.

Герой Советского Союза сержант Костырина Т.И.

Майор Кузьмин И.С.

Гв. подполковник Лобакин Т.П.”

“Старший лейтенант Болотников Н.М.

Капитан Гедокьян Б.А.

Сержант Джорбенадзе В.Я.

Герой Советского Союза старшина Доев Д.Т.”

“Герой Советского Союза капитан Мирошник А.С.

Майор Нусенсон Б.М.

Герой Советского Союза гв. старшина Петрова Г.К.

Гв. полковник Пустовит Г.М.”

“Гв. майор Привалов В.Л.

Гв. майор Рубанов К.Г.

Гв. подполковник Рудь А.С.

Полковник Сокольский М.Л.”

“Герой Советского Союза капитан Тасуй Б.Т.

Ст. лейтенант Татаренко В.Н.

Герой Советского Союза сержант Хасанов М.Ю.

Лейтенант Худяков Н.К.”

“Герой Советского Союза ст. лейтенант Челябинцев Д.А.

Подполковник Ширяев А.Д.

Герой Советского Союза лейтенант Шумский А.Д.

Герой Советского Союза ст. сержант Яковенко И.Я.”

Одночасно побудовано сходи по схилу гори – від кінця сходів, що існували, до площадки пам’ятника. Їх ширина – 2 м, довжина – 98 м. Побудовано підпірні стінки біля площадки обеліска довжиною 76 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Рішенням Військової Ради Окремої Приморської армії (травень 1944 р.) обеліск побудовано в пам’ять радянським воїнам, що загинули в боях за визволення Криму від фашистських окупантів у період з жовтня 1943 по травень 1944 років.

Бойові дії військ Північно-Кавказького фронту були пов’язані з проведенням великих морських десантних операцій.

В ніч на 1 листопада 1943 р. почалася десантна операція військ 18-ї армії на Ельтиген, підготовку якої здійснили командуючий армією генерал-лейтенант К.Н. Леселідзе та начальник політвідділу армії полковник Л.І. Брежнєв. У важких умовах штормової погоди, уночі, воїни 318-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника В.Ф. Гладкова, 386-го окремого батальйону морської піхоти під командуванням капітана Н.А. Бєлякова, батальйону 255-ї бригади морської піхоти на судах Чорноморського флоту форсували протоку і з боями захопили плацдарм у районі селища Ельтиген (3 км по фронту, 1,5-2 км у глибину). У наступні ночі висадився 335-й гвардійський стрілецький полк під командуванням полковника П.И. Нєстєрова й деякі інші підрозділи. У перші три дні десантної операції розгоралися жорстокі бої з гітлерівцями. Десантники відбивали по 15 і більш атак у день піхоти й танків супротивника, але ворогу не вдалося їх скинути в море. Тоді ворог почав морську блокаду плацдарму. Вона породила величезні труднощі у постачанні десантників, у наданні допомоги пораненим. В цих умовах величезну допомогу десантникам надавали льотчики ВПС Чорноморського флоту під командуванням генерал-майора авіації Єрмаченкова, 4-ї Повітряної армії під командуванням генерал-полковника авіації К. Вєршиніна.

В ніч з 2-го на 3-є листопада 1943 р., відповідно плану, почалася нова велика десантна операція на південний схід від м. Керчі. Передовий загін 2-ї гвардійської Таманської стрілецької дивізії під командуванням полковника Г.М. Повєткіна на судах Азовської військової флотилії під командуванням капітана ІІ рангу П. Державіна форсував Керченську протоку і з боєм висадився в районі селищ Жуковка, Глейки, де захопив плацдарм. Двома годинами пізніше в районі селища Опасне висаджується й веде бої 55-а гвардійська іркутська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Б.Н. Аршинцева.

Протягом 3-4 листопада висаджуються всі частини 2-ї, 55-ї, 32-ї гвардійських стрілецьких дивізій II стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора Сєргачкова. Слідом за ними на захоплений плацдарм висаджуються 339-й, 383-й, 227-й стрілецькі дивізії 16-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора Провалова. З’єднання двох стрілецьких корпусів ведуть жорстокі бої за розширення й утримання захопленого плацдарму. До 12 листопада десантна операція завершилася: необхідне було нагромадження сил та бойових засобів.

Створивши оборону проти військ плацдарму на північний схід від Керчі, ворог почав нову спробу знищити десантників на Ельтигені. 4 грудня 1943 р. розгорнулися бої небувалої напруги й жорстокості. З безприкладною стійкістю і мужністю відбивали атаки ворога ельтигенівці. Сили виявилися занадто нерівними. У критичний момент, коли половина плацдарму була захоплена фашистами, десантники зробили майже неможливе. Вони, зібравши свої сили, у ніч з 6 на 7 грудня 1943 р. прорвали оборону ворога, вирвалися з блокади, зробили 20-кілометровий нічний перехід по тилах окупантів й до ранку 7 грудня вийшли на гору Мітридат. Пройшло ще 4 дні боїв. Спроба 16-го стрілецького корпусу пробитися на з’єднання з ельтигенівцями, що захопили пануючу в місті висоту, не увінчалася успіхом. У ніч з 9 на 10 грудня залишки ельтигенівців були евакуйовані кораблями Азовської військової флотилії в район плацдарму на північний схід від Керчі. Вони з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною, борючись з ворогом на “Вогненній землі”.

20 листопада 1943 р. на базі військ 56-ї армії Північно-Кавказького фронту, що висадила десант на північний схід від Керчі, утворена Окрема Приморська армія під командуванням генерала армії І.Є. Петрова. У лютому 1944 р. на плацдарм висаджується 3-й гірничо-стрілецький корпус. У складі корпусу висаджується 318-а стрілецька дивізія. На початку 1944 р. ОПА розгортає наступальні операції з метою розширення плацдарму й визволення Керчі. У результаті цього майже половина території міста була звільнена від фашистських окупантів. У першій половині лютого 1944 р. в командування ОПА вступає генерал армії А. Єрьоменко. П’ять з половиною місяців жорстокі бої з ворогом розгорталися на вулицях міста. Здійснюючи оперативну взаємодію з військами 4-го Українського фронту, ОПА в ніч на 11 квітня 1944 р. переходить у рішучий наступ. Ранком 11 квітня м. Керч було звільнено від фашистських загарбників. Наприкінці дня 12 квітня була звільнена Феодосія. Тут окрема Приморська армія розділяється. Частиною сил вона веде наступ на Сімферополь, назустріч військам 4-го Українського фронту, а іншою частиною – по Південному берегу Криму на Севастополь.

За мужність та безстрашність, виявлені радянськими воїнами при форсуванні Керченської протоки й захопленні плацдармів, за героїзм, виявлений у боях за визволення м. Керчі, 137-и радянським воїнам привласнені звання Героїв Радянського Союзу, більш 10-ти тисяч нагороджені орденами й медалями, 21 частина і з’єднання отримали почесне найменування “Керченські”.

Пам’ятник побудовано за проектом академіка М.Я. Гінзбурга. Спорудження почалося в серпні 1944 р. Урочисто відкритий 8 жовтня 1944 р.

У вересні 1974 р. територія навколо обеліска усередині огородження була заасфальтована. Побудовано нові кам’яні сходи, які ведуть від площі обеліска вниз до старих сходів, що удвічі ширше старих. Меморіальна дошка обкладена мармуровими плитами.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно рішення виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих № 595 від 05.09.1969 р.

Охоронний № : 325.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: рішенням виконавчого комітету Керченської міської Ради депутатів трудящих № 498 від 28 червня 1974 р. внесено пропозицію встановити границі охоронної зони пам’ятника розміром 50×50 м.

Основна бібліографія, архівні дані:

Очерки из истории Крыма.- Ч.II, Симферополь, 1957.

История Великой Отечественной войны.- Т.4.- М.: МО СССР, 1961.-С.54-58, 88-95.

Крым в Отечественной войне. Сборник.- Симферополь: Крымиздат, 1963.

Черноморский флот. Сборник.- М., 1967.

Герои боев за Крым. Сборник.- Симферополь: Таврия, 1972.

Керчь героическая. Сборник.- Симферополь: Таврия, 1974.

Гусаров Ф.Г., Чуистова А.Д. Керчь. Историко-краеведческий очерк.- Симферополь: Крымиздат, 1963.

Никаноркин А. Сорок дней, сорок ночей.- Симферополь: Крым, 1969.

Гладков В.Ф. Десант на Эльтиген.- Изд. 2-е.- М.: МО СССР, 1972.

Азаров В. Матросы шли первыми // Звезда.-1972.- № 6-7.

Славич С.К. Керчь. Очерк-путеводитель.- Симферополь: Таврия, 1973.

Ілюстративні матеріали:

Обеліск Слави. Генеральний план.

Обеліск Слави. Загальний вигляд.

Обеліск Слави. Фрагмент. Меморіальна стела.

Обеліск Слави. Фрагмент. Напис на обеліску.

Обеліск Слави. Вічний вогонь.

Визначною сторiнкою в iсторiю Великої Вiтчизняної вiйни увiйшла Керченсько-Ельтигенська десантна операцiя. У нiч на 1 листопада 1943 року на прострiлений супротивником берег бiля рибацького селища Ельтиген висадилися частини 318-ї стрiлецької дивiзiї полковника В.Ф. Гладкова, морськi пiхотинцi капiтана Н.А. Белякова й 355-й стрiлецький полк полковника П.I. Нестерова. Захоплений радянськими бiйцями плацдарм отримав назву “вогняної землi”.

7 грудня ельтигенцi увiйшли до пiвденної окраїни Керчi, вибивши фашистiв з укрiпленої гори Митридат. Всi спроби ворога вiдкинути радянськi вiйська в Керченську протоку закiнчились провалом. Пiсля iнтенсивної пiдготовки вiйська Окремої Приморської армiї 11 квiтня 1944 року звiльнили мiсто Керч. Меморiал Ельтигенському десанту встановлений на мiсцi боїв вiйськових десантникiв. Скульптор С. Коннер, архiтектор Б. Зорхи, Л. Рюкерт, А. Шахiв. 1985. [Калугін П.М. Пам’ятники морської слави в Україні. – Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, 2006 р., т. 1, с. 159 – 176].