Піраміда Білевичів

Розмір зображення: 627:480 піксел

В кінці XVIII ст. село належало ротмістрові у відставці А.І. Білевичу, який отримав його як посаг за дочку князя Давида Туркестанова (якого в народі називали «комендантом» – звідси і назва села). У 1850 р. село отримав у спадок Олександр Дмитрович Білевич, який і збудував усипальницю.

В 1860-х роках волею долі він був закинутий до Єгипту, де піраміди Гізи справили на нього неповторне враження. Після повернення на батьківщину в 1864 році він почав будівництво пірамідального родинного склепу. Хоча, за іншою версією, піраміда стала подобою пам’ятника-мавзолею в Севастополі.

Піраміда розташована біля краю сільського кладовища на південно-західній околиці села, поблизу поля.

В ній цілих 15 метрів висоти. Вона складена з гранітних блоків рожевувато-сіруватого кольору, видобутих у місцевому кар’єрі (в нижньому поясі прикрашені рустом). Вони доставлялися возами та витягувалися нагору похилими дерев’яними жолобами. (За легендою: Скріплювався камінь за старовинним рецептом вапняно-піщаним розчином, замішаним на свіжій крові великої рогатої худоби з додаванням білків курячих яєць. Оскільки роздобути такі інгредієнти відразу в необхідній кількості було справою непростою і дуже дорогою, будівництво, яке розпочалося 1864-го року, розтягнулося на 13 років).

У 1885 р. усипальниця була реконструйована в православну церкву. Офіційна назва – Софіївська церква-усипальниця.

До неї з часом було прибудоване одноповерхове дерев’яне приміщення майже квадратної форми, де проводилися різні церковні служби.

На першому поверсі піраміди розташована обширна зала зі склепінчастою стелею, яка має з двох боків вертикальні прямокутні вікна, в яких залишилися частини, мабуть оригінальних, дерев’яних рам. Тут знаходився храм з вівтарем та іконостасом. Головний вхід до церкви веде з прибудови двостулкові металеві двері, а з протилежного боку є ще один вихід через звичайні металеві двері – зіржавілі та старі на вигляд. Другий поверх піраміди відкривається на всі чотири боки подібними вертикально видовженими вікнами. Колись він використовувався у якості церковної дзвіниці. У свій час споруду увінчував хрест, від якого на 2007 р. залишався металевий «огризок» основи.

Однією з оповідок про Комендантівську піраміду є та, що, буцімто, під пірамідою тягнеться лабіринт підземних ходів. Насправді, з одного боку в основі піраміди, нижче рівня землі, є склепінчастий вхід, що веде до прямокутної у плані камери розмірами близько 6х2,5м, з напівциліндричним склепінням.

Стіни і склепіння муровані з цегли. Підлога і дальня частина камери засипані товстим шаром спресованої суміші ґрунту та якихось хімікатів (за радянської влади тут був склад добрив).

В 1877 році першою з Білевичів у підземному склепі була похована Софія Михайлівна, яка раптово занедужала і померла зовсім молодою (в честь її церква і була названа). Олександр Дмитрович відправився на російсько-турецьку війну (1877-1878 років), а після повернення до Комендантівки присвятив життя громадській роботі. У 1916 році він сам пішов із життя і теж був похований в усипальниці поряд з дружиною.

Тут їх останки спочивали аж до кінця війни [1945?] – тоді якісь вандали (подейкують, з місцевих) пограбували і знищили поховання. Зникло все оздоблення, а останки Білевичів узагалі невідомо куди поділися.

З 2000-х років пірамідою зацікавився місцевий підприємець Володимир Білоусько. Саме на його власні кошти відновлювалася прибудова до піраміди. На нашу думку така прибудова дуже порушує композиційну цілісність стрункої піраміди. Великий мінус – використання сучасних будівельних матеріалів, розходження у стилістиці і просто будівельний несмак.

Володимир Галайдюк Піраміда в Комендантівці (20.11.2019 р.) [текст і фото]