2001 р. Фортеця XVII - XVIII століть (м.Конотоп Сумської обл.)

Віктор Вечерський

Фортеця й поселення, що називалося Новоселицею, виникли на березі річки Єзуч (лівий доплив Сейму) після Деулінського перемир’я 1618 року, коли Чернігово-Сіверщина перейшла від Москви до Речі Посполитої, яка почала зміцнювати свої кордони. Ймовірна дата заснування фортеці -1635 рік, перші писемні згадки про неї датовані 1638 роком. Місто згодом дістало свою назву від невеликої річки Конотоп, яка навпроти фортеці впадала в Єзуч. Фортеця займала мисоподібний останець лівого берега річки, що підносився над заболоченою заплавою. У плані твердиня мала форму, близьку до прямокутної. її східна, південна й західна межі визначалися природними крутосхилами, а з напільного північного боку було зроблено перекіп.

На північний схід від первісної фортеці, що називалася Замком, у середині XVII століття виник Посад, також прямокутний у плані, з дерев’яно-земляними укріпленнями.

Із Замком пов’язане Конотопське чудо 1652 року, про яке оповідає Самовидець: після вигнання польської залоги в Замку лишився мешкати польський урядник Сосновський з дружиною і п’ятьма дітьми. Після Батозької битви свавільні козаки напали на Замок, замордували урядника з жінкою й дітьми, а тіла повкидали до замкової криниці, де вони пролежали три місяці. На свято Воздвижения Чесного Хреста вода в криниці раптово прибула й піднялася на 20 метрів, винісши нагору неушкоджені тіла забитих. Після того, як їх поховали, вода спала.

З часу вигнання поляків Конотоп був сотенним містом спершу Чернігівського, а потім Ніжинського полків. У цей час структура укріплень ускладнилася і стала тридільною: Посад, Город, панський двір (до нього прилягав відвідний острог). Оборонна огорожа посаду складалася із земляного валу й дубового „стоячого острога” з чотирма брамами. Веж не було. З двох боків був рів, що кінцями впирався в річку Конотоп. Ця частина фортеці мала на озброєнні лі чотири чавунні пищалі. До посаду прилягав Город, оточений земляним валом і ровом. Усередині нього, на високому березі річки, містився панський двір, оточений ровом і валом з дерев’яним частоколом. Звідти до річки йшов дерев’яний відвідний стоячий острог, використовуваний під час облог для забезпечення водою.

1659 року поблизу фортеці відбулася славнозвісна Конотопська битва. Навесні того року боярин Трубецькой із стотисячним військом обложив у Конотопській фортеці вірних гетьманові Іванові Виговському козаків, що діяли під орудою ніжинського полковника Гуляницького. Облога тривала три місяці. Ворог ішов на приступи, робив підкопи, підводив під вали міни, намагався засипати фортечний рів, але здолати оборонців не зміг. 28 червня гетьман Виговський разом з татарами прийшов під Конотоп і дав генеральний бій московській армії, розбившії її вщент і взявши в полон кількох провідників, серед них і князя Пожарського.

Восени 1663 року польська армія під проводом короля Яна-Казимира захопила й зруйнувала Конотопську фортецю. У першій половині XVIII століття укріплення Конотопа реконструйовано: фортеця стала однодільною, прямокутною в плані. Оточували її земляний вал і рів, мала вона наріжні земляні бастіони регулярних обрисів. У другій половині того століття фортеця втратила військове значення. Під час реконструкції міста за планом 1803 року вали знесли. Городище колишньої фортеці займає нині квартал у центрі міста між вул. Комуністичною, Енгельса, Фрунзе й площею Революції. Воно забудоване адміністративними спорудами.

Джерела

НБУ ім. В.Вернадського. – Відділ картографії. – № 23440: План Конотопа 1780-х pp.

Російська національна бібліотека (РНБ). – Відділ рукописів. – Ф.40. – Спр.447: Атлас Малороссийской губернии 1802 г. – № 32: План Конотопа.

РДВІА. – Ф.ВУА. – Спр.21590.

Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Санкт-Петербург, 1878. – Т. 10: Приложение к № 5.

Літопис Самовидця. – К., 1971.

Джерело: Пам’ятки України, 2001 р., № 4, с. 87 – 88.