Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Церква Воскресіння

Віктор Вечерський

Воскресенська церква, 1795 (архіт).

Мурована однобанна церква з дзвіницею стоїть на локальному підвищенні в рівнинній місцевості у центрі села. Займає острівне становище в глибині садибних ділянок, проглядаючись з вулиці через прозори в забудові. Внаслідок незначних розмірів та горизонтальної структури не відіграє помітної ролі в містобудівній композиції поселення, а є архітектурним акцентом у забудові.

Село Кошари виникло як слобода перед 1768 на землях, що належали колишньому гетьману України, генерал-фельдмаршалу графу Кирилу Розумовському. Церква збудована у 1795 його замовленням і коштом. Вона має незначні розміри, оскільки призначалася для невеликого села (близько 400 душ), у якому містився кінний завод К. Розумовського. Первісно церква була хрещатою, п’ятидільною, одноверхою, без дзвіниці.

У 2-й пол. 19 ст. вона зазнала суттєвих перебудов: до західного рамена прибудовано муровану прямокутну в плані кількаярусну дзвіницю. Тоді ж було влаштовано нову баню, а фасади церкви отримали декор у стильових формах історизму з застосуванням неороманської аркатури. У 1930-х рр. горішні яруси дзвіниці зруйнували, а церкву закрили. За прямим призначенням її стали використовувати знову за часів німецької окупації 1942. Тоді ж на уцілілому мурованому четверику нижнього ярусу дзвіниці було надбудовано горішній невеликий дерев’яний четверик, увінчаний чотиригранним наметовим дахом. У повоєнну добу церква стояла закритою і не використовувалася.

Композиція церкви центрична, з симетричними рівноцінними фасадами. Всі дільниці плану прямокутні, причому рамена вужчі, ніж центральний четверик. Останній за допомогою перехідної конструкції, що включає трикутні пандативи та зрізану піраміду, несе значно вужчий світловий восьмерик, завершений восьмилотковим зімкнутим склепінням. Рамена поєднуються з центральним четвериком широкими півциркульними арками й перекриті коробовими склепіннями. У західному рамені були влаштовані хори по дерев’яній балці, що спиралася на дві пристінні колони (перекриття хорів утрачено). Нижній ярус дзвіниці має плоске перекриття по дерев’яних балках.

Пам’ятка має приземисті пропорції, простий і лапідарний декор фасадів: застосовано наріжні лопатки й пілястри, карнизи невеликого виносу, тягнуті наличники навколо аркових вікон.

Церква мурована з місцевої цегли доброго випалу формату 26 х 12 х 6,0 см. на вапняно-піщаному розчині ланцюговою системою, зовні й усередині потинькована й побілена. Нижній ярус дзвіниці муровано з іншої цегли, набагато гіршого замісу й випалу. Щипцеві й вальмові дахи по дерев’яних кроквах, укриті покрівельною сталлю.

Воскресенська церква у Кошарах, незважаючи на простоту свого вигляду й численні перебудови, має безсумнівну історико-архітектурну цінність як найдавніший храм, що зберігся на Конотопщині, і як пам’ятка масштабної будівничої діяльності родини Розумовських. Церкву поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудуванння місцевого значення з охоронним № 241-См.

[Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 369 – 370; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Вып. 7. – Чернигов, 1906 – 1908. – Приложение. – С. 15; Лазаревский А. Исторические очерки сел Конотопского уезда. Юговосточная часть уезда / А. Лазаревский. – Чернигов, 1886. – С. 16; Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку ХІХ ст. – К., 1997 . – С. 103, 153.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 511 – 512.