Собор Воскресіння

Розмір зображення: 688:866 піксел

Військовий собор Воскресення Господнього Рисунок К. Брож.

Величним і показовим зразком українського сакрального будівництва на Кубані став катеринодарський військовий собор Воскреcення Господнього.

Справою Військового Уряду та чинної старшини стало спорудження військового собору в Катеринодарі. Собор задумали побудувати за зразком храму, що існував у Запорізькому Коші, але в більших величних розмірах. Чорноморці хотіли разом і згадати старовину, і здивувати людей.

Будівництвом собору зайнявся військовий отаман Чорноморського козацького війська Тимофій Котляревський (від 27 червня 1797 року до 15 листопада 1799)45. Первісно на місці похідної польової церкви планувалося збудувати мурований з цегли військовий собор. Але справа затягалася. Тоді військовий отаман Тимофій Котляревський у 1799 році вирішив збудувати дерев’яний собор. Цього ж року було укладено контракт на побудову собору з донськими козаками Федором Гусельщиковим і Степаном Ніколаєвим. На вимогу козацтва

«Побудова цієї церкви повинна бути хрестоподібна, мірою з вівтарем, довжини і ширини 50 аршинів, і дзвіниця в довжину і ширину 18 аршинів, а у висоту – пропорційно згідно з архітектурою…. Має бути збудована мистецькою теслярською, пиляною і струганою міцною роботою і закінчена рівно через рік…. Цей укладений контракт у всьому вищеописаному має силу і дотримуватись його свято і непорушно…»

За роботу майстри взяли 10 000 рублів. Нагляд за будівництвом вели головний майстер – ростовський міщанин Толстоухов і осавул чорноморського війська – майстер Моренко. 5 жовтня 1802 року відбулося урочисте освячення собору. У тому ж році приступили до виготовлення головного іконостасу, а завершили його у 1807 році. Оригінальний проект іконостасу намалював чорноморець Омелян Іванович, різьбу виконав Іван Селєзньов, а ікони намалював маляр московського живописного цеху Никифор Чеусов.

Цей дерев’яний собор Святої Трійці проіснував до 1879 року. У 1872 році закінчили мурувати новий військовий Свято Александро-Невський собор, і тоді старий розібрали. Збереглося декілька фотографій цього собору та план церкви.

Вже 1801 року виникли обставини, що виявили великі недоліки в будівництві. Посланий у військо генерал Кіраєв доніс генерал-прокурору Святійшого Синоду про зловживання та помилки при будівництві Катеринодарської церкви. Будувалася, за словами Кіраєва, величезна дерев’яна церква подібна до архітектури, тієї, яка була в старій Запорізькій Січі. Споруда була задумана нерозумно, і необачно. Через дорожнечу лісу, який отримували з Волги по 6 рублів за брус, на ті кошти, які були витрачені на церкву, давно вже можна було б збудувати чудовий мурований із випаленої цегли храм.

Собор Воскресення Господнього звели зі соснових брусів на дубових підвалинах, поставлених не на мурований фундамент, а на дерев’яні стільці. В плані це був дев’ятидільний храм, що розвинувся з п’ятизрубної будови шляхом додання в порожніх чотирьох кутах ще чотирьох менших зрубів. Чотири однакові рамена хреста творили гранчасті бічні зруби, східний вівтар та західний бабинець. Кути хреста заповнювали менші прямокутні зруби. Оригінальним було приєднання до західної стіни бабинця ще одного восьмибічного зрубу дзвіниці. Вищий зруб нави завершував восьмерик з одним заломом, вкритий восьмибічною банею, увінчаною великим сліпим ліхтарем з маківкою. Дещо нижчі зруби рамен та рівновисокий їм зруб дзвіниці вінчали п’ять аналогічних бань. Стіни церкви були шальовані горизонтально дошками з наріжними вертикальними лиштвами. Освітлювався собор через два яруси великих прямокутних вікон з лучковим завершенням у стінах зрубів і по одному у стінах восьмериків, всього через 73 отвори. В наві були влаштовані хори. Входи в церкву підкреслювали невеликі ґанки класицистичного вигляду, ймовірно, добудовані пізніше.

Ця церква була однією з найпізніших зразків розвитку українського сакрального дерев’яного будівництва на теренах Російської імперії. Російський історик В. Бондарь визначив стиль, в якому збудували військовий собор, як поширений в сакральному будівництві ХVII–XVIII ст. зразок українського бароко, наводячи паралелі між ним і собором Воскресення Господнього в старій столиці донських козаків – Черкаську (1719), собором Св. Трійці в Новомосковську (1781) та собором Медведівського монастиря на Черкащині (друга пол. XVIII ст.).

Відсутність мурованого фундаменту спричинила відносно швидке руйнування собору. Документ 1864 року огляду технічного стану собору стверджував:

«Серед багатьох занепалих конструкцій та деталей храму, які потребують негайної заміни, комісією виявлено, що зовнішні стіни значно осіли, як і дерев’яні стільці, на яких ґрунтується будівля храму. У зв’язку з чим було зроблено пропозицію підвести під. капітальні стіни собору кам’яний чи цегляний фундамент».

Та прийняли рішення не підводити новий фундамент, а збудувати нову церкву. В кінці 1878 – на початку 1879 року собор розібрали, а у 1881–1892 роках на його місці звели муровану церкву Воскресення Господнього.

Новий мурований собор Александра Невського, зведений за проєктом чорноморського козака, архітектора Кубанського війська Єлисея Черника (1818–1871), вже став зразком російської архітектури.

Текст і фото зі статті: Василь Слободян Сакральні пам’ятки Кубані, пов’язані з українською архітектурою (6.06.2026 р.) zbruc.eu

40. м. Краснодар Російська Федерація, Краснодарський край, (давніше Катеринодар, Кубань). Собор св.Трійці, 1799-1802 pp. Розібраний 1879 р. В стилі українського бароко.

Хрещатий п’ятидільний (всі зруби восьмерикові в плані) і п’ятиверхий собор з шостим верхом над прибудованою з заходу дзвіницею.

Джерело: Слободян В. Шедеври української сакральної дерев’яної архітектури. – Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 56.