2018 р. Звід пам’яток України
Наталя Мархайчук, Марія Мануйленко, Тетяна Марченко
Церква Іоанна Богослова, 1-ша пол. 19 ст. (архіт.). Вул. Бєлова, 8. В центрі села. На узбіччі дороги Куп’янськ – Ківшарівка.
Первісно дерев’яна церква збудована в м. Куп’янську. У 1800 розібрана і продана громаді хут. Гнилицький (тепер с. Петропавлівка Куп’янського р-ну). У 1-й пол. 19 ст. церкву знов продали, в Курилівку, де вона була освячена на честь ап. Іоанна Богослова.
Дерев’яна, хрещата, п’ятидільна. Складається з 5 рублених зрубів, обшитих дошками. До підвищеного центрального об’єму у формі чотиригранної призми зі зрізаними зовнішніми кутами примикають п’ятигранна апсида та значно менші рівновеликі бічні притвори, перекриті двоскатними крилами. До західного притвору приєднано квадратний об’єм, який слугував нижнім ярусом дзвіниці (не збереглася). Північний і південний і західний фасади мають відкриті ганки. Верх центрального об’єму втрачений (первинна кількість заломів невідома). Сьогодні перекритий двозаломним верхом (низ восьмигранний, верх чотирискатний). Над об’ємом втраченої дзвіниці – шатроподібний верх. За часів господарювання (1991 – 95) ієрея Ярослава (Цмоканич) над бабинцем була збудована восьмигранна дзвіниця. Обидва верхи, криті фарбованою бляхою, увінчують маківки, які завершуються хрестами. Віконних отворів верхи не мають.
Церква освітлюється через низькі вікна бічних (по 2) та апсидного (3) об’єми і невеликі високі віконні отвори центрального об’єму (4). Лиштва декоративна. Стіни покриті фарбою синього кольору, деталі виділені білим. Майже усі внутрішні розписи храму були втрачені при дворазовому транспортуванні церкви. Стіни храму прикрашають ікони кін. 19 – поч. 20 ст., виконані іконописцями сл. Борисівка, кілька списків ікон з майстерень Києво-Печерської лаври поч. 20 ст. та рідкісні ікони на металі, виконані майстрами мануфактури Жико (м. Москва) поч. 20 ст. Художнім та змістовним акцентом храмового простору є трирядний іконостас.
У 1930-х рр. церква була понівечена – зруйновано дзвіницю, розібрано верхи, пошарпано стіни. Будівля церкви використовувалася не за призначенням: під зерновий склад, кінотеатр, у перші роки війни – військова їдальня. Згодом її реставрували, ззовні обличкували дошками. Первісний вигляд вона втратила. 2008 проводились внутрішні ремонтні роботи під керівництвом В. Дегтярьової. Повністю було змінено перекриття даху церкви. Ділянка церкви оточена кованою огорожею з цегляними стовпами і хвірткою. Відноситься до традиційного для української культової архітектури типу дерев’яних церков. Церква є рідкісною пам’яткою дерев’яного культового зодчества даного типу, що збереглася на Харківщині.
Джерела та література:
Вечерський В. В. Українські дерев’яні храми. – К.: Наш час, 2008.
Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.
Таранушенко С. А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. – К.: Будівельник, 1976.
Щелков К. П. Историческая хронология Харьковской губернии. 1882. – Х.: Сага, 2007.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 84 – 85.