1999 р. Звід пам’яток Києва

Будинок поч. 20 ст., в якому проживав Їжакевич І. С.

(іст.).

Вул. Бондарська, 11.

У глибині садиби. Одноповерховий, цегляний, з напівпідвалом.

У 1905 – 56 тут мешкав Їжакевич Іван Сидорович (1864 – 1962) – живописець і графік, народний художник УРСР (з 1951). У 1903 р. він купив ділянку землі, на якій почав будувати дерев’яний будинок (згодом обкладений цеглою, зберігся без змін). Цей період життя художника відзначено створенням видатних творів у галузі книжкової графіки, які яскраво відбивають життя і побут українського народу. Значну їх кількість опубліковано до 1917 р. в журналі «Нива». В 1902 – 09 рр. митець разом з художниками Г. Паповим та А. Лаковим розписував Трапезну палату з церквою Антонія і Феодосія Києво-Печерської лаври: намалював для кіота церкви «Собор преподобних печерських» і «Собор архангела Гавриїла» (не збереглися), 16 зображень в кругах підбанного пояса – пророків і прабатьків; 14 зображень у медальйонах під картинами кутових ніш: «Воскресіння», «Різдво», «Хрещення», «Стрітення»; у Трапезній палаті – зображення печерських преподобних: Марка-гробокопа, Нестора-літописця, Никодима, Луки економа, Спиридона, Прохора Лебедника та ін. В 1906 р. під його керівництвом у церкві Всіх Святих над Економічною брамою в Лаврі виконано сюжетні та орнаментальні композиції. Велике місце в роботах митця посідають ілюстрації до класичних творів української літератури: «Кобзаря» Т. Шевченка, «Бориславських оповідань» І. Франка, «Лісової пісні» Лесі Українки, «Енеїди» І. Котляревського, творів М. Гоголя, М. Коцюбинського та ін. В 1939 р. вийшло ювілейне видання «Кобзаря», для якого художник виконав понад тридцять ілюстрацій.

Серед найвидатніших робіт митця 1930-х pp. – 15 панно-картин на тему «Історія землі» для Геологічного музею АН УРСР. Аналогічні твори зроблено і для інших музеїв, зокрема, для Державного історичного музею УРСР у Києві – «Рада роду», «Литовський князь перед воротами Києва», «Повстання у Галичині», «Повстання киян у 1113 р.». Картини цього періоду: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» (1907), «Тарас Шевченко – пастух» («Мені тринадцятий минало…» (1935), «Повстання гайдамаків» (1939), «Катерина» (1952) та ін. Ряд творів художник присвятив архітектурним памяткам Києва. Після зведення 1906 р. Покровської церкви на Пріорці митець зробив там розписи. В 1947 р. на замовлення настоятеля Г. Єдлінського написав ікони для Макаріївської церкви на Татарці: «Богоматір Несподівана радість», священомученика Макарія, святителя Миколи Мирлікійського. Будинок відвідували видатні представники російської та української культури (Остап Вишня, Ф. Красицький, В. Касіян, М. Реріх та ін.). Тепер у будинку мешкають онуки художника.

Валентина Єременко, Лариса Шевченко

Затовский А. Новые церковные открытия // Укр. православный вестник. – 1990. – № 5;

Іван Сидорович Їжакевич. – К., 1964;

Касіян В. Про мистецтво. – К., 1970;

Шиденко В. А., Дарманский П. Ф. Киево-Печерский государственный историко-культурный заповедник: Фотопутеводитель. – К., 1983.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 207.