2003 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова, Ірина Тарутінова

459.8. Житловий будинок 1899–1901, в якому проживав Нестеренко О. О. (архіт., іст.).

Вул. Пушкінська, 45. Займає наріжне положення на виході вул. Пушкінської на пл. Л. Толстого.

Споруджено як прибутковий будинок у садибі купців І. та М. Снєжків. Автор проекту – арх. М. Артинов. Перший поверх на поч. 20 ст. займали великий мануфактурний магазин «Діло», бакалійний магазин, перукарня, верхні поверхи – квартири. Завдяки насиченій пластиці фасадів і мальовничому силуету, сформованому високим мансардним дахом та декоративними банями з двоколірною діагональною шахівницею покриття, наріжною вежкоюеркером і гратчастими візерунчастими гребінцями, будинок увійшов до серії поштових листівок, що зображували найкрасивіші будинки Києва.

Дуже постраждав від пожежі у період Великої Вітчизняної війни. У 1950-і рр. відбудований зі зміною форми даху, який було знижено й позбавлено декоративних завершень. У 2000 дах відновлено у попередньому обсязі, але у спрощеному варіанті: без пластичного оздоблення вікон мансарди (зроблено похиле засклення), повного відтворення покриття бань і вінчання наріжного еркера тощо (автори – архітектори В. Дружинін, М. Дьомін, І. Кульчицька).

Чотириповерховий з підвалами і мансардним поверхом, цегляний, у плані П-подібний. З боку вул. Пушкінської – проїзд на подвір’я. Складається з двох секцій з окремими входами і ліфтовими шахтами. Перекриття пласкі, високий мансардний дах під сучасним покрівельним матеріалом брунатно-червоного кольору.

Оздоблений у стилі історизм з рисами неоросійської архітектури. Має два чолові рівнозначно оформлені фасади, коротший з яких звернено до площі.

Композиція фасадів ритмічно-ярусна, з асиметричною домінантою на зрізаному наріжжі у вигляді круглого в плані еркера з розвиненим завершенням.

Ритмічний лад чолових площин визначають прямокутні в плані одновіконні еркери (один – з боку площі, чотири – по вул. Пушкінській) та розташовані між ними двовіконні прясла однакової з еркерами ширини. Піднесені над карнизом чотиригранні цибулиноподібні бані еркерів підсилюють акцентну роль останніх. Горизонтальні членування визначають міжповерхові гурти, нижня лінія еркерів, що нависають над другим поверхом, різний характер оздоблення кожного з поверхів.

Рясний цегляний і ліплений декор є модифікацією елементів московсько-ярославського будівництва 16–17 ст. На першому поверсі влаштовано великі прямокутні вітрини з двоплечовими зрізаними арками сандриків, опертими на маленькі колонки з валиками посередині, на другому – звичайні прямокутні вікна з замковими каменями, об’єднані виступною надвіконною площиною і діамантовим рустуванням міжвіконь. Аркові прорізи третього поверху з бочкуватими колонками у міжвіконнях угорі обрамлено зубчастими арками – напівциркульними в еркерах і коробовими у пряслах. Сандрики прямокутних прорізів четвертого поверху мають вигляд поодиноких (в еркерах) і потрійних (у пряслах) кокошників.

Головний вхід з боку площі оформлено у вигляді перспективної арки на масивних бочкуватих колонах. Площини стін насичено ліпленим декором, в якому переважає мотив плетениці, орнаментальні композиції, вставки, пояски тощо. Характеру декору відповідає рисунок ажурних балконних грат.

Первісне оздоблення інтер’єрів не збереглося, як і заповнення віконних і дверних прорізів.

Будинок відіграє важливу містобудівну роль у формуванні забудови однієї з центральних площ міста.

1951–87 у квартирі № 19 проживав Нестеренко Олексій Олексійович (1904–97) – економіст, педагог, чл.-кор. АН УРСР (з 1958), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). У ці роки директор Інституту суспільних наук АН УРСР (1951–53), директор Інституту економіки АН УРСР (1953–65), професор Київського торговельно-економічного інституту (з 1966). Досліджував історію промисловості України, проблеми політекономії. Пізніше мешкав на вул. Плеханова, 6, квартира № 125.

Тепер на першому поверсі будинку Ощадбанк, аптека, кафе та офіси.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 1229; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899–1915) год. – К., 1899–1915; АСС. – 1992. – № 1; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 996 – 997.