1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Тетяна Скібіцька

Лук’янівський парк міської залізниці, поч. 20 ст.

(архіт.).

Вул. Дегтерьовська, 7, 7-а.

На розі вул. Дегтерьовської та Бердичівської. Комплекс споруд складається з розташованих на червоній лінії забудови вулиці конторського будинку, диспетчерської та прохідної, а також відсунутої в глибину ділянки будівлі колишньої електростанції.

У 1890 – 91 рр. на Лук’янівській пл. було влаштовано парк кінної міської залізниці, у 1894 – 95 рр. переобладнано для електричних трамваїв. На поч. 20 ст. територію парку поступово забудовано новими спорудами.

Будинок електричної станції (1909 – 10 рр., арх. К. Остроградський). Цегляний, у плані прямокутний, значно витягнутий у глибину ділянки, на підвалі. Первісно у фронтальній частині мав зальну внутрішню структуру з трьома ярусами вікон, у тиловій частині – триповерхову. Пізніше, у зв’язку зі зміною функціонального призначення, перебудований на суцільний триповерховий з коридорним двобічним плануванням і невеликою залою у фасадній частині. Перекриття плоскі, над залою – по металевих фермах. Оформлений у стилі модерн. Головний фасад завершено лучковим фронтоном з вежоподібними виступами; має тридільну симетричну композицію, підкреслену чотирма потужними контрфорсами. Окреслення фронтону повторено у формі великого тридільного верхнього вікна. Бічні фасади розчленовано лопатками й фігурними фільонками над вікнами третього поверху. Призначався для розміщення чотирьох дизельних двигунів, що забезпечували електроенергією трамвайну мережу. Будинок зазнав значних руйнувань під час фашистської окупації. У повоєнні роки перетворений на конторське приміщення.

Споруда є цікавою пам’яткою промислової архітектури. Тепер – виробничі цехи енергопостачання трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо № 7.

Конторський будинок (первісно приміщення контори та кондукторської). Двоповерховий, цегляний, асиметричний за композицією. Виконаний у стилі раціонального модерну. Планування коридорного типу, вхід – з боку подвір’я. Завершений щипцем вуличний фасад розчленовано по всій висоті канелюрованими в нижній частині лопатками. Сходову клітку на бічному фасаді виявлено невеликим ризалітом, до якого на рівні верхнього поверху прилягає балкон на масивній аркоподібній консолі. Правий бічний фасад вирізняє асиметрично розташоване на першому поверсі підковоподібне тридільне вікно, вісь якого підкреслено балконом і вінцевим трапецієподібним фронтоном.

Тепер – адміністрація трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо № 7.

Диспетчерська і прохідна. Одноповерхова, цегляна, виконана в одній стилістиці з основними будівлями. До забудови парку входять також великі приміщення для вагонів (неодноразово перебудовані) та сучасні технічні споруди.

У 1920 – 90-х pp. – Трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо ім. В. І. Леніна. Ряд працівників депо загинули під час Великої Вітчизняної війни; на їхнє пошанування відкрито пам’ятний знак з граніту у сквері на Лук’янівській пл. (1983 р., арх. О. Стукалов, ск. Н. Дерегус).

Тепер – Лук’янівський трамвайний парк.

Киевский трамвай за сорок лет, 1892- 1932. – К., 1933.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 521 – 522.