Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Михайло Кальницький, Володимир Хромченков, Лариса Шевченко

Житловий будинок 19 ст., в якому проживали Врубель М. О., Котарбінський В. О., Орловський В. Д.

(архіт., іст.).

Вул. Десятинна, 14.

З півдня прилягає до ділянки Андріївської церкви, входить до ансамблю площі з якої починаються вулиці Десятинна Володимирська та Андріївський узвіз. Має досить складну будівельну історію. Первісні об’єми двоповерхового будинку з мезоніном та одноповерхового флігеля зведено в 1847 – 49 рр. Власником садиби на той час був статський радник М.Попов, який отримав цю незабудовану ділянку 1846. Добудови з боку подвір’я зроблено 1857 р. Будинок використовувався як прибутковий частина приміщень здавалася під креслярню міського землеміра та Київській губернській будівельній і шляховій комісії. В 1886 р. Ф. Дузинкевич придбав у спадкоємиці М. Попова К. Квятковської садибу з будинком і службами, садком і сінокосом на схилі Старокиївської гори. Новий власник у цьому ж році надбудував ще один поверх за проектом арх. Г. Шлейфера. В 1889 р. за проектом арх. А. Краусса зроблено дерев’яну надбудову над одноповерховим цегляним флігелем.

Триповерховий з напівпідвалом у плані Г-подібний. До існуючого об’єму входить двоповерховий флігель, який прилягає з боку подвір’я. У центрі містяться двомаршові сходи. Внутрішнє секційне планування після капітального ремонту перетворено на коридорне. Головний фасад вирішено у стилі неоренесанс. Симетрично-осьову композицію ледь порушено зайвою віконною віссю з північного боку та двовіконним об’ємом з верхньою терасою з півдня. Головну композиційну вісь акцентовано невеликого виносу ризалітом з фігурним аттиком і потужним завершенням у вигляді зрізаної піраміди. Аналогічним способом виділено и бічні осі. В оздобленні фасаду застосовано руст, пілястри, сандрики, ліпні орнаментальні деталі.

Будинок є невід’ємною частиною забудови вулиці замикає перспективу вул. Володимирської.

В 1886 – 87 рр. тут проживав Врубель Михайло Олександрович (1856 – 1910) – художник-живописець декоратор, графік, скульптор-кераміст, архітектор. У цей період продовжував працювати над настінними розписами Кирилівської церкви, якими він почав займатися в 1884 р., коли приїхав на запрошення мистецтвознавця й археолога А. Прахова для участі у реставрації давньоруського храму. Створив композицію на хорах «Зішестя святого духа на 12 апостолів» на північному підвівтарному стовпі – постать архангела Гавриїла із сюжету «Благовіщення». Взимку 1884 р. їде на два роки до Венеції для вивчення зразків візантійського живописного мистецтва. Повернувшись до Києва в 1886 р., продовжував працювати над розписами Кирилівської церкви, брав участь в оформленні інтер’єрів Володимирського собору. Але твори, які він виконав для собору – ескізи «Надгробного плачу», «Воскресіння» та «Вознесіння» – було відхилено комісією (тепер зберігаються у Київському музеї російського мистецтва). За ескізами М. Врубеля у соборі здійснено лише рослинні орнаменти на внутрішніх стінах і арках двох нав. У 1884 р. здійснював реставраційні роботи у бані Софійського собору (постать архангела).

Митець також виконував художні панно для особняків, живописні роботи (у т.ч. «Дівчинка на тлі перського килима» 1886 р., «Східна казка» – не закінчив). У Києві почав працювати над образом Демона (1886). У будинку наймав дві кімнати на другому поверсі у квартирі художника В. Орловського. В одній жив, друга (з балконом на Дніпро) була йому за майстерню. У подальшому проживав також у 1887 р. – у маєтку Я. Тарновського у Мотовилівці (тепер Житомирська область), у 1888 р. – у готелі Ф. Чарнецького на вул. Володимирській, 16.

Митець зберіг про Київ найкращі спогади, згадував про перебування у місті як про найкращу пору свого життя. В 1889 р. переїздить до Москви. У 1900 – 20-х рр. у будинку жила Е. Прахова – дружина професора А. Прахова. У період громадянської війни в її квартирі оселився Котарбінський Вільгельм Олександрович (1849 – 1921) – художник, академік живопису петербурзької AM (з 1905), який багато років жив і працював у Києві. Автор ряду сюжетів стінопису Володимирського собору, будинків, де тепер містяться музеї Т. Шевченка, західного та східного мистецтва.

З липня 1886 до 1889 р. одну з квартир на другому поверсі займав Орловський Володимир Донатович (1842 – 1914) – живописець-пейзажист. Брав участь у діяльності Київської рисувальної школи М. Мурашка, був одним із організаторів Київського художнього училища. Після забудови садиби на вул. Гоголівській, 28 переїхав туди.

У 1890-х рр. тут жив гірничий інженер Страус Антін Емільович – видатний діяч у галузі будівельної техніки, винахідник буронабивних паль.

В 1962 р. на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Врубеля та рельєфами героїв його мистецьких творів – Гамлета та Офелії (ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Викова). Тепер тут міститься виробниче об’єднання «Еластик».

ДАК, ф. 17, оп. 2, спр. 1575; ф. 100, оп.1, спр.881; ф. 163, оп. 41, спр.3181, 3710, 5252;

ЦДІАУ, ф. 486, оп. 3, спр. 521;

Врубель: Переписка. Воспоминания о художнике. – Л., 1976;

Заварова Г. Київський період творчості Михайла Врубеля // Образотворче мистецтво. – 1977. – № 1;

История русского искусства. – М., 1968. – Т. X, кн. I.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 351 – 352.