2011 р. Звід пам’яток Києва

Надія Богдалова

529.2. Церква Всіх Святих, 1866 – 69 (архіт.).

Вул. Академіка Лебедєва, 23-а. На пагорбі Синай.

Споруджена за проектом настоятеля Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Порфирія (Успенського) в стилі еклектика з використанням елементів класицизму. Освячена ним 8 червня 1869. Називалася ще «домовою», тому що нею користувалися немічні старці, зокрема ігумен Воніфатій (Венгровський), келії яких розміщувалися біля вівтарної частини і відокремлювалися від неї дерев’яними перегородками. В радянський час використовувалась як виробничий корпус АН УРСР. З 1978 повністю увійшла до складу мурів двоповерхового адміністративно-виробничого корпусу.

Збереглися фундаменти і частково стіни храму. З поч. 2000-х рр. здійснюється відродження церкви в класицистичних формах, характерних для 1-ї пол. 19 ст. Проект реставрації та реконструкції виконано фахівцями інституту «Укрндіпроектреставрація»: керівник – арх. В. Хромченков, виконавець – арх. М. Король.

Церква цегляна, складається з двох об’ємів: основного – невеликого однонавного храму з західним притвором із дзвіницею наметового типу та більшого об’єму з банним завершенням та вівтарною частиною з абсидою півциркульної форми і низкою службових приміщень. Головний (західний) вхід акцентує цегляний, квадратний в плані ганок з наметовим завершенням (не передбаченим проектом реставрації, ймовірно, зведеним за бажанням настоятеля монастиря). В оформленні фасадів використано ритмічне чередування стриманих вертикальних форм пілястр доричного ордера та лиштви вікон з трикутними сандриками. Завершує споруду профільований карниз та двосхилі дахи (над кожним об’ємом окремі), в композиції домінують традиційна для православних храмів баня цибулястої форми та наметова дзвіниця.

Споруда – невід’ємна складова історичного комплексу монастиря.

Література:

ЦДІАУК, ф. 169, оп. 8, спр. 4762, 4917, 5068; Христианство: Энцикл. словарь. – М., 1995. – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1683.