2011 р. Звід пам’яток Києва

Наталія Малій, Елла Піскова

495.13. Навчально-технічна майстерня з ремонту сільськогосподарських машин КСГІ 1939 – 40, в якій працював Крамаров В. С. (архіт., іст.).

Вул. Героїв оборони, 14. Корпус № 5. За 130 м від червоної лінії забудови. Споруджена за проектом інж. С. Зарайського (навчався і працював у КСГІ) для факультету механізації сільського господарства як зразкова майстерня з ремонту сільгосптехніки.

Одно-, двоповерхова, з котельнею у підвалі (посередині двоповерхового об’єму), мурована, тинькована, у плані П-подібна. Стіни центрального двоповерхового об’єму під двосхилим бляшаним дахом цегляні, у бічних вкритих шифером одноповерхових крилах, що утворюють дворовий курдонер – з керамічних блоків. Перекриття пласкі дерев’яні. Планування двоповерхового об’єму – двобічне коридорне зі сходами поруч із центральним входом, бічних крил – однорядне анфіладне з суміжних виробничих приміщень (кузня, зварювальний і ремонтний цехи тощо). Вирішена у формах неокласицизму радянської доби.

Композиція паралельного до вулиці чолового фасаду симетрична тридільна.

Його центральну двоповерхову частину й одноповерхові фланги завершено карнизами, вісь симетрії підкреслено тамбуром входу, який несе вузький балкон з балюстрадною огорожею. На балкон виходить найбільше квадратне вікно. Наріжжя двоповерхової частини акцентовано обелісками на масивних стовпах. Прямокутні віконні прорізи різної ширини оздоблено рамковими лиштвами з прямими сандриками, тамбур входу та низ наріжних пілястрів оформлено дощаним рустом.

Під вікнами другого поверху розміщено декоративні дошки.

Відкриті торцеві стіни двоповерхового об’єму оформлено фільонками та завершено трикутними щипцями з півкруглим горищним вікном. Спрощені бічні та дворовий фасади з прямокутними прорізами мають окремі великі отвори для заїзду сільськогосподарської техніки.

Оздоблення інтер’єрів утилітарне.

Споруда, що збереглася майже у первісному вигляді, є рідкісним зразком навчально-технічних майстерень.

Після завершення робіт з обладнання лабораторій відкриття корпусу планувалося в 1941 – 42 навчальному році.

Під час війни корпус був перетворений окупантами на конюшню. В повоєнні роки в будинку розмістилися кафедри ремонту машин й експлуатації машинно-тракторного парку, а також лабораторії кафедри тракторів та автомобілів.

Найбільше (центральне) приміщення займала лабораторія збиральних машин кафедри сільськогосподарських машин.

1950 – 84 (з перервою) тут працював Крамаров Володимир Савич (1906 – 84) – вчений у галузі сільськогосподарського машинознавства, чл.-кор. ВАСГНІЛ (з 1956), акад. УАСГН (з 1957), директор Українського НДІ механізації та електрифікації сільського господарства (1960 – 69). В КСГІ – УСГА викладав у 1950 – 84, проректор з 1952, ректор 1957 – 59, завідувач кафедри ремонту машин 1950 – 76 (з перервою), потім – професор кафедри, консультант. Одночасно – віце-президент УАСГН (1957 – 59). Досліджував питання технології та організації сільськогосподарського виробництва, ремонту тракторів й інших сільськогосподарських машин. Розробив першу програму навчального курсу з цієї проблематики.

Працював на першому поверсі, кімната № 8. Кабінети вченого, як проректора і ректора академії, розміщувались у корпусі № 1 на другому поверсі (тепер кімнати № 71 – 74).

Тепер у будинку – кафедра стандартизації та ремонту машин й лабораторії Технічного навчально-наукового інституту НАУ.

Література:

Архів НАУ. Особова спр. В. Крамарова; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982; К 80-летию члена-корреспондента ВАСХНИЛ Владимира Саввича Крамарова // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1986. – № 12.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1432.